Aбонемент

Віртуальна книжкова виставка

До 100-річчя від дня народження Сергія Параджанова (1924-1990), українського та вірменського кінорежисера, сценариста, художника

Сергій Параджанов — український та вірменський кінорежисер, сценарист, художник. Один із представників хвилі українського поетичного кіно. Започаткував в українському образотворчому мистецтві жанр колажу.

Сергій Йосипович Параджанов народився 9 січня 1924 року в м. Тбілісі (Грузія). У 1942 році закінчив середню школу і став студентом Тбіліського інституту залізничного транспорту. Через рік поступив на вокальне відділення Тбіліської консерваторії. У 1946 році вступив до ВДІКу. У 1951 році отримав диплом режисера. По розподілу його направили на роботу до Києва. Тут на кіностудії Довженка Параджанов зняв ряд документальних і науково-популярних фільмів, серед них свій перший повнометражний фільм «Андрієш», в основу якого лягла дипломна короткометражка.

1964 року він презентував кінокартину «Тіні забутих предків», яку зняв за мотивами твору Михайла Коцюбинського. Стрічка вийшла у прокат українською мовою без російського дублювання. Дивом вдалося вмовити керівництво студії зберегти гуцульську говірку, що лунає у фільмі. Режисер піклувався про автентичність зображення, тому не міг дозволити собі відступів від правил. У результаті фестивальний успіх зробив впізнаваними у всьому світі не лише режисера, але й оператора Юрія Іллєнка, композитора Мирослава Скорика та актора Івана Миколайчука.

Під час прем’єри фільму у київському кінотеатрі «Україна» сталася акція протесту. Творча інтелігенція публічно засудила політичні репресії, які відбувалися в Україні.

У червні 1966 року з’явилася Постанова ЦК КПУ «Про серйозні недоліки в організації виробництва кінофільмів на Київській кіностудії ім. Довженка». Зокрема, критика стосувалася стрічок «Криниця для спраглих» (автор сценарію Іван Драч, режисер Юрій Іллєнко), «Звірте свої годинники» (Ліна Костенко, Юрій Ілляшенко), сценарій фільму «Київські фрески» (Сергій Параджанов).

1973 року радянська влада за сфабрикованими звинуваченнями засудила Сергія Параджанова до 5 років таборів суворого режиму.

Не маючи змоги довгий час проявляти себе у кінематографі, він зосередився на створенні колажів, що сприймалися його уявою як застиглі кадри кінострічки. За роки тюремного ув’язнення зробив близько 800 робіт. Крім колажів, створив цілу колекцію ляльок, шикарно оздоблених дамських капелюшків. 1988 року відбулася його перша персональна виставка у Музеї народного вірменського мистецтва.

Сергій Параджанов помер у Єревані 20 липня 1990 року. Тоді йому надали звання народного артиста УРСР (посмертно), а за рік — 1991 й Державну премію України імені Тараса Шевченка.

1991 року в м. Єревані відкрито Дім-музей С. Й. Параджанова, де експонуються образотворчі роботи митця, зокрема й ті, що зроблені в таборах, в ув’язненні. На території Національної кіностудії художніх фільмів імені О. Довженка відкрито пам’ятник Сергію Параджанову, а на будинку, де у Києві він жив (Берестейський проспект, 1), встановлено меморіальну дошку. 1999 рік ЮНЕСКО оголошувала Роком Сергія Параджанова. Про митця знято велику кількість фільмів, серед яких «Сергій Параджанов: «Я знімаю геніальний фільм» (1991, В. Луговський), «Маестро» (1993, О. Кайдановський), «Ніч у музеї Параджанова» (1998, Р. Балаян), «Небезпечно вільна людина» (2004, Р. Ширман) та ін.

До 100-річчя від дня народження С. Й. Параджанова в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку. До уваги користувачів пропонуються книги та статті з періодичних видань про життєвий і творчий шлях кінорежисера, література про нього та спогади людей, які близько знали талановитого митця.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого та інтернет ресурси. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки (http://catalogue.nplu.org/) та традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності

Літовкіна Ю.М.

1/50
	Авраменко, Анна. Режисери проти літературо центризму / Анна Авраменко // Кіно-Театр. — 2010. — № 1 (87). — С. 31-34.   Режим доступу : http://elib.nlu.org.ua/view.html?id=3076    У статті демонструється протест режисерів (Л. Осики, Ю. Іллєнка, С. Параджанова, П. Ґрінуея) проти літературоцентризму.