Aбонемент

До 190‑річчя від дня народження Степана Руданського (1834–1873),
українського поета, перекладача античної літератури, професійного лікаря

Степан Васильович Руданський народився 6 січня 1833 р. на Поділлі, у Вінницькому повіті, де його батько був бідним священиком у селі Хомутинцях. У сім’ї зростало самих лише хлопців четверо — Григорій, Степан, Олександр та Юхим. Особливі надії він покладав на саме на Степана, мріючи про високу духовну кар’єру для свого улюбленця. Хлопець добре навчався у Шаргородській бурсі, а у 1855 р. успішно закінчив Кам’янець‑Подільську духовну семінарію. На юнака чекала Петербурзька духовна академія, а за нею – неабияка кар’єра. Так гадав батько, виряджаючи сина до далекого Петербургу. Але Степан подав документи не до духовної, а до медико‑хірургічної академії, спричинивши певний конфлікт з батьком. Відразу зарахувати студентом його не могли, бо він належав до духовного стану, тож Руданський став вільним слухачем. Лише у 1856 р. Святійший синод задовольнив клопотання юнака про вихід із духовного сану. Після цього Степан Руданський став повноправним студентом, почав одержувати скромну стипендію, якої не вистачало навіть на харчі. До того ж гнилий клімат і виснажливе навчання спровокували захворювання на туберкульоз, яке ледь не скінчилося фатально в 1860 р. Отже, закінчивши наступного року академію, поет виїхав на роботу до Ялти на посаду міського лікаря, сподіваючись, що тамтешній клімат буде сприятливим лікування сухот. Рятуючись від нестатків, Степан Руданський і в Ялті шукав додаткових заробітків. Він працював лікарем і в алупкінських маєтках князя Воронцова, і в Ялтинськім повіті, був міським, повітовим і карантинним (тобто санітарним) лікарем у порту. Часті роз’їзди власним коштом поглинали значну частину скромних винагород, до того ж із бідняків добросердний доктор плати не брав. Захоплювався молодий лікар і громадською роботою. В Ялті Степана Руданського шанували, бо він докладав зусиль, щоб місто ставало зручнішим для життя. Частину придбаної ним невеличкої земельної ділянки він віддав під створення загальноміського фонтану. Він створив першу медичну бібліотеку на Південному узбережжі Криму, домагався створення в місті пожежної служби, метеорологічної станції, впровадив масове лікування жінок, брав участь в археологічних дослідженнях. У 1869 р. його навіть обрали почесним мировим суддею Сімферопольсько‑Ялтинської округи. Загалом він прожив в Ялті 12 років. Особисте життя Степана Руданського не склалося. Будучи вродливим чоловіком, він міг би взяти шлюб із молодою дівчиною, але, знаючи про свою невиліковну тоді хворобу, не хотів занапащати юного життя. І це – ще один доказ вродженої шляхетності поета. Улітку 1872 р. в Криму спалахнула епідемія холери. Степан Руданський енергійно ліквідовував вогнища інфекції, але захворів на холеру сам. Від холери він оклигав, але вже не зміг протистояти сухотам, і 6 травня 1873 р. помер, не доживши до 40 років. Поховали Степана Руданського на мальовничому узгір’ї масандрівського кладовища Ялти. На малій батьківщині, у Хомутинському музеї, зберігається земля з могили видатного земляка.

Такими є сухі факти його короткого, проте яскравого життя.

Майбутній поет, який виростав поміж селянських дітей, з юних літ захопився українським фольклором і вже 1852 р. записав дві книжечки народних пісень, зібраних ним у Подільській губернії. Під час навчання в семінарії склав і кільканадцять власних віршів. Інтерес до фольклору, причому не лише українського, він зберіг на все життя. У 1859 р., під час навчання в медичній академії, Степан Руданський склав поетичну збірку, яку потім надіслав до київського цензурного комітету, але відповідь була негативною. Тоді молодий літератор зібрав нову поетичну збірку, подав її до петербурзького цензурного комітету, не сподіваючись на успіх, але влітку 1861‑го отримав дозвіл на друкування. У першому номері журналу «Основа» (1861) було оприлюднено поезії Степана Руданського «Гей, бики» та «Повій, вітре, на Вкраїну». Виїхавши на роботу до Ялти, він облишив свої наміри видати книжку. Натомість він власноруч записав три книжечки: дві – «Співомовки козака Вінка Руданського», де вмістив вірші «з 1851 року до 1857» і за «1857, 1858 і 1859» роки, а третю – «Співомовки Вінка Руданського, 1859—1860. Петропіль». Один із його псевдонімів – Вінок – походить від значення давньогрецького імені Стефанос.

Оселившись у Ялті, Руданський майже не мав часу для творчості. Там він написав лише український «дивоспів» «Чумак», а потім брався до художніх перекладів, інтерпретувавши «Іліаду» Гомера, «Батрахоміомахію» («Війну жаб із мишами»), окремі глави поеми М. Лєрмонтова «Демон». Переклади також не друкувалися, до того ж вийшов горезвісний Валуєвський циркуляр 1863 року. Поет, змучений сухотами, побутовими клопотами, доносами купців на нього як на карантинного лікаря, зовсім припинив літературну роботу. ім’я Степана Руданського, який за життя оприлюднив лише декілька віршів, могло б забутися. На щастя, того не сталося – великою мірою завдяки приказкам‑співомовкам, які ширились у списках і ставали надбанням усної народної творчості, особливо серед студентів.

Перше видання «Співомовок» окремою книгою, яке містило двадцять вісім віршів, у 1880 р. здійснила в Києві Олена Пчілка, де Степан Руданський значився під псевдонімом «Н‑й Г‑ь Волинський» (Невеличкий гурток волинський). Найповніше дореволюційне видання творів Руданського у семи томах (перше видання у 1895–1903 рр., друге – у 1910 р.) вийшло завдяки зусиллям М. Костомарова, Василя Лукича (В. Левицького), А. Кримського та І. Франка. Крім оригінальних творів, Степан Руданський упорядковував збірники народних пісень із власних записів («Народные малороссийские песни, собранные в Подольской губернии С. В. Р.», Кам'янець‑Подільський, 1852 ; «Копа пісень», Ялта, 1862). За життя поета вони не були опубліковані, а після смерті його довгий час залишалися в приватних руках. Уже за радянських часів ці записи були виявлені й вивчені радянськими фольклористами; книжка вийшла друком в 1972 р. у Києві (див. каталог Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого, шифр зберігання А203763). 

Максим Рильський, висловлюючись про творчість Степана Руданського, зазначав, що в часи його дитячих і юнацьких літ в українському селі до числа найпопулярніших належала творчість автора славнозвісних гуморесок. Не зменшується ця популярність і сьогодні. Оригінальна, самобутня художня спадщина Степана Руданського за силою естетичного впливу на читача стоїть на рівні визначних здобутків не тільки вітчизняної, а й світової художньої культури.

У кожному блоці інформації віртуальної виставки вміщено бібліографічні описи книг з анотаціями. Для збереження максимальної автентичності відтворення тогочасних реалій бібліографічний опис видань частково складено із дотриманням орфографії оригіналів. Матеріал віртуальної виставки розташовано в певному порядку: спочатку зібрання творів автора, потім окремі твори із фондів Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого. Завершує добірку інформація про наукові праці стосовно життєвого та творчого шляху поета і лікаря. 

Окрім віртуальної виставки до уваги відвідувачів Бібліотеки – традиційна виставка видань, автором яких є Степан Руданський, та які зберігаються у фонді відділу рідкісних і цінних книг. Із нею можна ознайомитись у читальному залі рідкісних і цінних книг від 15‑го по 31 січня 2024 р. за адресою: вул. Набережно‑Хрещатицька, 1, кімн. 212, 3‑й поверх.

Для пошуку інших творів друку Степана Руданського пропонуємо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та її традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготувала головний бібліотекар
відділу рідкісних і цінних книг Галина Нелипа

1/22
	Руданський, Степан. Твори Степана Руданьского. – У Львові : Накладом т-ва «Просьвіта» : З друк. Наук. Т-ва ім. Шевченка, 1912–.– (Руска письменність ; 9, 1).  Т. 1. 1912. – 456 с. : портр.   Шифри зберігання:  Рк  А581324-1 ; ФС Ш44(4Укр) Р83   Електронна копія:  http://elib.nlu.org.ua/view.html?id=10027   Тритомне зібрання творів С. Руданського було видано коштом Наукового товариства ім. Шевченка. У першому  томі представлено розділи «Поезії ліричні», «Оповідання», «Легенди і історія» («Байки світові», «Цар-соловей», «Старочеські співи»)». Перед основним текстом вміщено короткий нарис життя і творчості автора без підпису). У кінці тому Юліан Романчук (1842–1932), визначний громадський та культурно-освітній діяч Галичини, один із засновників НТШ, додав інформацію про серію «Руска письменність», видання якої він ініціював у 1901 р.