Субота, 23 листопада 2024

Новини і події

Графік роботи

Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

До 145-річчя Олександра Олеся (1878–1944),
українського поета і драматурга

 

В моїй душі гремлять перуни,

Мій мозок ріжуть блискавки…

О, де ви, де ви, злотні струни,

Шаблі кобзарської руки?..

 

imageНа віртуальній виставці книжок з фонду рідкісних і цінних книг представлено драматургічні та віршовані твори Олександра Олеся – українського поета, письменника, драматурга, представника символізму в українській літературі, справжнє ім’я якого було Олександр Іванович Кандиба. Його важка доля віддзеркалила непростий історичний шлях нашої країни.

Олександр Олесь (справжнє ім’я – Олександр Іванович Кандиба) народився 5 грудня (за старим стилем – 23 листопада) 1878 р. в м. Білопілля Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім’ї. Дід по матері орендував маєток у селі Верхосулі, де провів молоді роки майбутній поет. Батько, Іван Федорович, працював на рибних промислах в Астрахані, де й утопився у Волзі, коли синові було 11 років.

Мати Олександра з трьома дітьми повернулася до Білопілля. Там Олександр Олесь закінчив початкову школу й двокласне училище, а у віці 15 років (1893) вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова.

У 1903 р. Олесь став студентом Харківського ветеринарного інституту. Під час навчання паралельно працював на Дарницькій різниці. Визначальним фактом у житті Олександра Олеся стала поїздка на відкриття пам’ятника І. П. Котляревському в Полтаві (1903). В цей час він познайомився з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою.

У 1905 р. альманах «Багаття» вперше опублікував твори Ол. Олеся; у 907-му були надруковані інші його збірки, у тому числі «З журбою радість обнялась», яка неодноразово перевидавалася. Тоді ж Ол. Олесь одружився з Вірою Свадковською, яка народила йому сина – майбутнього поета і політичного діяча Олега Ольжича (1907–1944). У 1912 р. Ол. Олесь провів кілька днів у Карпатах з Ів. Франком, познайомився з В. Гнатюком, О. Кобилянською, М. Коцюбинським. У 1913 р. Олександр Олесь побував в Італії. На формування естетичних смаків Ол. Олеся великий вплив мала західноєвропейська поезія (зокрема, лірика таких символістів, як Стефан Малларме, Поль Верлен), що позначилось на першому періоді його творчості. 

Після більшовицького жовтневого перевороту Олесь опинився за кордоном (1919). В еміграції Ол. Олесь періодично жив в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. За кордоном, у другий період творчості, видав кілька збірок, основна тема яких – туга за Україною.

Останні роки Ол. Олеся були тяжкими. Гітлер розчленував Чехословаччину, яка прихистила поета. У вересні 1939 р. спалахнула Друга світова війна. Восени 1941 р. син Ол. Олеся Олег Ольжич, відомий вчений-археолог і талановитий поет, активний учасник руху Опору, побував у Києві, мріючи про відновлення української державності. Нацисти схопили його і в червні 1944 р. закатували в концтаборі Заксенгаузен. 22 липня 1944 р. Ол. Олесь помер у Празі, невдовзі після того, як одержав повідомлення про загибель сина. Був похований на Ольшанському кладовищі в Празі.

Двадцять п'ять останніх років життя Ол. Олесь жив поза межами України. Його повернення додому було поступовим. У січні 2017-го стало відомо про намір перепоховати поета в Україні. 27 січня 2017 р. прах Олександра Олеся та його дружини доставили з Праги, а 29-го після богослужіння у Володимирському соборі капсулу з прахом поховали на Лук'янівському цвинтарі в Києві.

Творчий шлях Олександра Олеся тривав понад сорок років, тим самим його спадщина досить велика: більшу частину її становить поезія;  звертався Ол. Олесь і до драматичного жанру, створивши ряд драматичних поем та етюдів, зробивши вагомий внесок в українську драматургію. Його драматичні твори є виразним запереченням народницької драматургії, що традиційно змальовувала село та його біди. Драми Ол. Олеся розвивали жанр коротких драматичних етюдів, до якого вдавалися Моріс Метерлінк, Август Стріндберг, Ґуго фон Гофмансталь, Леся Українка.

Ліричні твори Олеся дуже музикальні; вони завжди привертали увагу композиторів: М. Лисенка («Сміються, плачуть солов’ї», «Айстри», «Гроза пройшла… зітхнули трави»), К. Стеценка («Сосна»), Я. Степового («Не беріть із зеленого лугу верби»), С. Людкевича («Тайна») та ін.

Творчість Олеся – визначне явище в українській літературі перших двох десятиліть XX ст.  У 2010 р. на його честь в місті Білопілля було встановлено пам’ятник.

Оскільки Ол. Олесь емігрував, не сприйнявши більшовицьку владу, його творчість багато років замовчувалась. Із набуттям Незалежності його твори активно видаються. Відділ рідкісних і цінних книг має у своєму фонді унікальні видання прозових і поетичних творів Ол. Олеся, видані за кордоном, завдяки колекції видатного українського культуролога Степана Онисимовича Сірополка (1872–1959), яку свого часу було подаровано Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого. 

У кожному блоці інформації вміщено бібліографічні описи книг з анотаціями. Для збереження максимальної автентичності відтворення тогочасних реалій бібліографічний опис видань частково складено із дотриманням орфографії оригіналів. Матеріал віртуальної виставки розташовано в певному порядку: спочатку поетичні та драматургічні твори автора в алфавітному порядку назв, потім – твори Ол. Олеся для дітей.

Окрім віртуальної виставки до уваги відвідувачів Бібліотеки – традиційна виставка видань, автором яких є Ол. Олесь та які зберігаються у фонді відділу рідкісних і цінних книг. З нею можна ознайомитись у читальному залі  рідкісних і цінних книг з 5-го по 28 грудня 2023 р. за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька, 1, кімн. 212, 3-й поверх.

Для пошуку інших творів друку Ол. Олеся пропонуємо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та її традиційними картковими каталогами.

 

Інформацію підготувала головний бібліотекар
відділу рідкісних і цінних книг Галина Нелипа

 

1/29

Олесь, Олександр. Вибір поезій, 1903‑1923 / О. Олесь ; передм. М. Грушевського. – Прага : Накладом Лаврова, 1923 (Друк. «Політика»). – XVI, 167, [1] с. – Б‑ка Сірополка.

 

Шифри зберігання: Рк  А589616  ;  ФС  Ш44(4Укр)  О‑53 

 

Електронна копія:  http://elib.nplu.org/object.html?id=8374

 

До видання ввійшли ліричні твори поета, написані у 1903–1923 роках, зокрема вірші «З журбою радість обнялась...», «Айстри», «Пісня» («Живи, Україно, живи для краси»), уривки з поеми «Щороку». У вступній статті, яку написав Мих. Грушевський, зазначено, що вірші для збірки відбирав сам автор.