Субота, 15 червня 2024

Новини і події

Графік роботи

Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

 Видання друкарні Імператорського університету

святого Володимира у Києві 

 

Незважаючи на русифікаторську мету, з якою київський університет був заснований і яку великою мірою виконав, — університет цей, як найкращий на Україні, відіграв велетенську ролю в розвиткові науки й цілої культури на Україні, виховав сотні й тисячі видатних культурних робітників, багато його професорів були знані в Західній Европі.

Федір Ернст 

 

Серію книжкових виставок «З історії українського друкарства», яку започаткувала Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого, продовжує віртуальна книжкова виставка «Видання друкарні Імператорського університету святого Володимира у Києві».

Історія Імператорського університету святого Володимира (нині – Київський національний університет імені Тараса Шевченка) бере свій початок з далекого 1833 р. Майже 190 років тому, 8 листопада (за старим стилем) , було підтримано подання міністра освіти С. С. Уварова про заснування на базі перенесеного до Києва польського Кременецького ліцею Імператорського університету святого Володимира. Урочисте відкриття університету відбулося 15 липня (за старим стилем) 1834 р. в день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира. Університет в Києві став другим вищим навчальним закладом на території підросійської України після Харківського університету, відкритого у 1804 р.

Першим ректором університету був професор ботаніки, історик, фольклорист, видатний вчений-енциклопедист Михайло Максимович (1804–1873). В університеті навчалися, викладали, працювали такі відомі діячі науки та культури, як В. Антонович, Д. Антонович, Д. Багалій, В. Винниченко, М. Владимирський-Буданов, М. Грушевський, Д. Дорошенко, І. Огієнко, П. Холодний та багато інших відомих вчених. У 1845–1847 рр. Тарас Шевченко був співробітником Київської археографічної комісії, яка містилася в університеті. На початку 1847 р. його було зараховано до університету вчителем малювання.

Уже наприкінці XIX ст. заклад став потужними навчально-освітнім центром загальноєвропейського рівня. При університеті налічувалося 45 навчально-допоміжних установ: дві бібліотеки (наукова і студентська), дві обсерваторії (астрономічна і метеорологічна), ботанічний сад, чотири факультетські клініки, три шпитальні та два клінічні відділення при міській лікарні, анатомічний театр та дев’ять лабораторій.

Викладачі та студенти університету були організаторами та активними учасниками низки всесвітньовідомих наукових товариств: дослідників природи, фізико-математичного, хімічного, історичного імені Нестора-літописця, хірургічного.

Наукова діяльність професорів університету проводилась в тісному контакті із зарубіжними науковими центрами та видатними вченими світу; практикувалися закордонні наукові відрядження, публікація  праць в іноземних наукових журналах тощо.

Початок XX ст. в історії університету відзначився тим, що українська інтелігенція підняла проблему українізації вищої освіти в регіоні. У квітні 1906 р. Представники української громади м. Чернігова (М. Коцюбинський, Д. Яворський, М. Федченко та ін.) порушили питання про відкриття в Київському університеті кафедр «української мови, літератури, історії, етнографії і права звичаєвого, з викладами тих предметів на українській же мові». Професори університету, зі свого боку, за підтримки українських громадських та культурних діячів неодноразово виступали за відкриття україномовних кафедр.   

Імператорський університет святого Володимира був потужним науковим, навчальним та просвітницьким центром, про що свідчить його видавнича діяльність, яка тісно пов’язана з ім’ям першого ректора. Ще у 1835 р., за рік після відкриття університету, запрацювала друкарня, де вийшли друком наукові праці М. Максимовича з історії української культури та мови. У квітні  1850 р. з дозволу міністра народної освіти друкарню університету було передано в оренду видавцю і друкарю Й. Завадському (18181886). Він дістав звання університетського друкаря і став повним господарем друкарні, щороку виплачуючи орендну плату на користь університету. Університетська друкарня перебувала у Й. Завадського 34 роки.

 За півстоліття обсяг видрукованих праць, авторами яких були провідні вчені університету, перевищив 600 назв. Крім офіційних паперів, звітів про діяльність університету, гімназій та навчального округу, основну частину видавничої продукції становили підручники і навчальні посібники як для університету, так і для закладів освіти навчальних округів тодішньої країни.

Серед найвідоміших видань університету на той час були: загальноуніверситетське періодичне видання «Университетские известия» (1861–1919 рр.), «Известия Киевского студенческого кружка исследователей природы», «Записки Киевского общества естествоиспытателей», «Труды Комиссии, высочайше утвержденной при Императорском Университете Св. Владимира для описания губерний Киевского учебного округа».

Віртуальна виставка пропонує увазі користувачів деякі видання друкарні Імператорського університету святого Володимира, що зберігаються у фонді рідкісних і цінних книг НБУ ім. Ярослава Мудрого. Представлені видання багатьох авторів є прижиттєвими – М. Бунге, П. Житецького, С. Маслова, Іл. Свєнціцького та ін.

Зауважуємо, що в історичній назві університету, а також в окремих випадках бібліографічних записів, наведених перед анотаціями до книжок, збережено орфографію оригіналу.

Окрім віртуальної виставки відділ пропонує традиційну книжкову експозицію, з якою можна ознайомитись в читальному залі рідкісних і цінних книг (кімн. 212, третій поверх, вул. Набережно-Хрещатицька, 1). Термін експонування: 24.05.2023 – 24.06.2023.

 

Інформацію підготовлено відділом РЦК

1/20

Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной комиссией для разбора древних актов, высочайше учрежденной при Киевском военном, Подольском и Волынскои генерал-губернаторе : [у 8 ч., 34 т.]. – Киев : В унив. тип. (И. Завадзкого), 1876. – Ч. 3 : Акты о гайдамаках (1700–1768), т. 3. – 128, 897, [2] с.

 

Шифр зберігання: Рк Мдз76-3/3

«Архив Юго-Западной России» – збірка історичних документів та літературних пам’яток України ХІV–ХІХ ст., який було опубліковано у 1859–1914 рр. у 8 частинах, 34 томах, що її видавала Тимчасова комісія для розгляду давніх актів, заснована при київському, подільському та волинському генерал-губернаторові.

У циклі видань «Архив Юго-Западной России» було надруковано документи Київського архіву, який було засновано при Університеті св. Володимира для зберігання давніх актових книг Київської, Подільської та Волинської губерній, а також документи, що надійшли до Київської комісії від приватних осіб, монастирів і різних установ. Документи «Архіву…» подано за хронологією, відповідно до чітко визначених тем. Всі документи мають велике історичне та наукове значення для вивчення історії України, у т. ч. соціально-економічного життя, соціальних та національно-визвольних рухів.