Мова – душа кожної національності, її святощі, її національний скарб…
Поки житиме мова, житиме і народ як національність,
не стане мови, не стане й національності…
Іван Огієнко( митрополит Іларіон)
Найхарактернішими рисами, притаманними людині, є суспільна свідомість, праця і мова. Початок формування мови збігається зі становленням людського суспільства. Вкупі з територією, економічним життям, культурою та особливостями психології, мова виступає однією з ознак, що входять в поняття держави і нації, виконуючи не тільки людинотворчу та національну, а й культуротворчу роль. Мова творить культуру, а культура – народ.
Українська мова має глибокі історичні корені, сягаючи своїм початком в глибину тисячоліть. Ознаки української мови фіксуються в пам’ятках писемності, датованих ще IV ст. Розташована на основних шляхах між Європою та Азією, Україна ставала об’єктом мовних впливів різних культур. Народ століттями творив свою духовну культуру і мовні багатства: казки, думи, легенди, притчі, пісні, прислів’я, приказки, інші форми усної народної творчості, створював видатні зразки пам’яток писемності та культури.
Історія розвитку української мови – це основа розвитку всієї культури українського народу, вона має трагічний і, водночас, повчальний характер.
Українській мові довелося пройти тернистий шлях знущань, численних заборон, катувань та переслідувань кращих представників інтелігенції. Протягом багатовікової історії українського народу колонізатори різних мастей та ідеологи імперій робили все, щоб слово українського народу було викорінене, прирікши його на небуття, а разом з ним і весь народ. Під загрозу ставилось існування української нації, мови, літератури, а тим самим, й цілісність людства та гуманістична сутність загальнолюдської культури.
Надзвичайної кривди їй було завдано російським самодержавством, яке ставило за мету створення багатонаціональної імперії мовчазних рабів, «манкуртів», що не знали б ні своєї мови, ні нації, ні культури. В цих умовах найменшого сприяння українська мова, пройшовши складний шлях від хибного штампу «непотрібної мови» до єдиної державної мови, не лише вижила і збереглася, а й створила прекрасну літературу, що є свідченням її надзвичайної потужності, духовності та величезного потенціалу.
Українська мова не тільки вистояла, зберігши свою неповторність, а й дістала в демократичному світі схвальне визнання за красу і точність. Вона вважається однією з самих милозвучних та найбагатших у світі. Окремі слова мають десятки синонімів, найрізноманітніші пестливі форми. Словники української мови говорять про 134-170 тис. слів, та дослідники стверджують, що картотека нашої мови в Інституті української мови налічує понад 2 млн. слів. Українська є однією з найпоширеніших мов, і за кількістю носіїв займає 26-те місце у світі. Також, українці створили понад 200 тисяч народних пісень. Жодна нація за всю історію немає такої кількості пісень, яку створив український народ.
Сучасна українська мова є не тільки багатовіковим надбанням українського народу, створеним зусиллями багатьох поколінь. В час військової агресії з боку Росії мова набула виняткового ідентифікаційного значення, стала чинником національної безпеки, та одним із різновидів зброї проти загарбників, генератором і найвищою формою патріотизму.
Сьогодні Україна відстоює не лише свою територію, не лише життя людей, але й свою культуру і слово. Тому важливо відноситися до мови, як до великого національного чинника принципового значення, бо тільки вона є основою національного життя народу, всіх творчих сил розвитку культури та організуючим фактором життя нації і держави.
На виставці представлено документи з фондів Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.
Інформацію підготувала провідний бібліотекар
відділу обслуговування користувачів Т.В. Копилова
1/58
Антисуржик : [вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити] : навч. посіб. [для студентів, учнів серед. закл. усіх типів і для якнайширшого кола читачів / О. Сербенська та ін.] ; за заг. ред. Олександри Сербенської ; М-во освіти і науки України, Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — Вид. 3-тє, допов. і перероб. — Львів : Апріорі, 2019. — 302 с.
Шифр зберігання: Б361024
Духовне багатство людини й суспільства визначає багато чинників, серед яких надзвичайно важливими є глибоке пізнання та освоєння народної моралі, етикету, культури мовлення. Як чемно та шанобливо привітатися, спілкуватися, у різних ситуаціях поводитись у суспільстві? Як працювати над формуванням своєї мовної особистості та домогтися того, щоб власне мовлення - усне і писемне - набувало ознак вишуканості, характеризувало інтелігентність людини? На ці запитання, хоч частково, дає відповідь пропонований посібник.
Бібліотека
Найхарактернішими рисами, притаманними людині, є суспільна свідомість, праця і мова. Початок формування мови збігається зі становленням людського суспільства. Вкупі з територією, економічним життям, культурою та особливостями психології, мова виступає однією з ознак, що входять в поняття держави і нації, виконуючи не тільки людинотворчу та національну, а й культуротворчу роль. Мова творить культуру, а культура – народ.