Aбонемент

До 165-річчя від дня народження І. Я. Франка (1856-1916), українського поета, прозаїка, літературного критика, перекладача, громадського і політичного діяча

Іван Якович Франко – видатний український поет, прозаїк, літературний критик, фольклорист, драматург, публіцист, вчений, історик, соціолог, економіст, журналіст, перекладач, етнограф, громадсько-політичний діяч.

Народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (тепер Львівська область) в родині коваля. Коли Івану було дев’ять, помер батько. Матері не стало в 1872 році. Попри це, молодий Франко ще у 1864 році почав здобувати ґрунтовну освіту: спочатку в школі села Ясениця-Сільна, потім у школі при василіанському монастирі у Дрогобичі.

У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію і став студентом філософського факультету Львівського університету.

Перші літературні твори – вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) – були надруковані в студентському часописі «Друг».

У 1876 році вийшла перша поетична збірка «Баляди і розкази».

Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника (1877) за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства.

У 1880 році був вдруге заарештований і обвинувачувався у підбурюванні селян проти влади.

В травні 1886 року одружився зі студенткою Вищих жіночих курсів Ольгою Хоружинською. Разом подружжя виховало 4 дітей – Андрія, Тараса, Петра, Анну.

Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника.

У 1890 році за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії.

У 1892 році І. Франко прослухав лекції з класичної філології у Віденському університеті й захистив докторську дисертацію .

Ще під час навчання у Дрогобицькій гімназії почав комплектувати власну бібліотеку, яка налічувала майже 500 книжок українською та іншими європейськими мовами. Усього його бібліотека налічувала 12 тисяч примірників.

Мав колосальну пам’ять – знав 14 європейських мов, дослівно міг переказати великі тексти, знав напам’ять усього «Кобзаря» Т. Шевченка, багато читав і займався перекладами творів античних авторів, зокрема Софокла та Евріпіда. Здійснив переклад біблійної «Книги буття», який досі є найбільш точним перекладом цієї частини «Біблії» українською мовою. Також допомагав Грушевському з німецьким перекладом «Історії України-Русі», перекладав іншими мовами українські народні пісні. Писав твори не лише українською, а й польською, німецькою та іншими мовами.

Іван Франко є автором близько 6000 творів, серед яких 10 поетичних збірок, збірка поем, 10 творів великої прози і близько 100 малої, понад 3000 публіцистичних статей. Найвідоміші з них: історична повість «Захар Беркут» (1883); казка «Лис Микита» (1890); трагічна притча «Украдене щастя» (1893); повість «Перехресні стежки» (1900); поеми «Іван Вишенський» (1900) та «Мойсей» (1905).

У творчій діяльності письменник використовував близько сотні псевдонімів і криптонімів: Джеджалик, Мирон, Руслан, Невідомий, Іван Живий, Не-Теофраст, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова, Non severus, Vivus та багато інших.

Ще Іван Франко дуже любив вишиванки, які одягав і в будні, і на свята, тим самим ставши зачинателем нової моди – адже поєднав сорочку з українським орнаментом із європейським костюмом.

Іван Франко був претендентом на здобуття Нобелівської премії з літератури, проте до участі в конкурсі він так і не дожив.

З 1908 року стан здоров’я Івана Яковича значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Помер Іван Франко 28 травня 1916 року у Львові, де був похований на Личаківському цвинтарі.

До 165-річчя від дня народження І. Я. Франка в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку. До уваги користувачів пропонуються прижиттєві й більш пізні видання творів письменника та література про нього.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого та інтернет ресурси. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки  та традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності

Літовкіна Ю.М.

1/50
	Акорди [Електронна копія] : антологія укр. лірики : від смерті Шевченка / уложив І. Франко ; з іл. Ю. Панькевича. — Електрон. текст. дані (1 файл : 237 Мб). — У Львові : Накладом Укр.-рус. вид. спілки, 1903 (Київ: НБУ ім. Ярослава Мудрого, 2016).   Режим доступу: http://elib.nlu.org.ua/view.html?id=7674 Представлено одну із найповніших на той час антологій української лірики, створеної після смерті Тараса Шевченка. Укладене Іваном Франком видання презентувало творчість близько сотні українських поетів. Найповніше висвітлено твори Олександра Кониського, Пантелеймона Куліша, Осипа Федьковича, Бориса Грінченка, Павла Грабовського, Осипа Маковея, Лесі Українки і самого Франка. Книга, що вийшла друком у 1903 році, доводить не лише сам факт існування української літератури, а й її стилістичну різноманітність та неповторність. Видання ілюстрував український художник Юліан Панькевич.