Aбонемент

До 80-річчя від дня народження В. С. Стуса (1938–1985),

українського поета, перекладача, правозахисника

«Василь Стус. Талант і доля»

М. Коцюбинська

Василь Стус – український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, один із найяскравіших представників українського культурного руху шістдесятників. Лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (1991), Герой України (2005, посмертно).

В історію української культури він увійшов як непримиримий борець за українську державність та національну ідею. Його ім’я стало символом українського опору другої половини ХХ століття, взірцем незламності духу, національної самосвідомості і людської гідності.

Василь Семенович Стус народився у 1938 році на Вінничині, в селянській родині. Дитинство і юність майбутнього поета минули на Донбасі. Навчався в середній школі м. Сталіно (нині – Донецьк), яку закінчив із срібною медаллю у 1954 році. Продовжив навчання у Сталінському педагогічному інституті, де у 1959 році отримав диплом з відзнакою за спеціальністю «українська мова і література». По закінченні інституту три місяці вчителював, потім  проходив службу в армії. У тому ж році з’явилась перша публікація поезій В. Стуса.

1963-65 рр. Василь Стус – аспірант Інституту літератури АН УРСР ім. Т. Шевченка. За час перебування в аспірантурі підготував і здав до видавництва першу збірку творів «Круговерть», написав ряд літературно-критичних статей, надрукував кілька перекладів з Гете, Рільке, Лорки. Був членом клубу творчої молоді, яку очолював Лесь Танюк.

У вересні 1965 року під час прем’єри фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» в Києві В. Стус взяв участь в акції протесту щодо арештів української інтелігенції. Результатом бунтарських дій було відрахування з аспірантури та відхилення публікації першої збірки «Круговерть», незважаючи на позитивні відгуки рецензентів.

1965-72 рр. – роки тимчасових робіт. Пошуки джерел існування, робота в будівельній бригаді, кочегаром; у Державному історичному архіві, пізніше – інженером з технічної інформації. У цей період В. Стус продовжував писати вірші, багато працював як перекладач, критик, літературознавець. Літературознавчий доробок митця поповнився статтями про творчість Бертольда Брехта, Генріха Бьолля, поезію Володимира Свідзинського. На межі 60-х – 70-х років з’явилась одна з найвідоміших критичних робіт Василя Стуса «Феномен доби», присвячена тріумфу й трагедії співця української революції Павла Тичини.

Після участі в акціях протесту твори Стуса майже не видаються в Україні. Друком вийшли лише кілька поетичних перекладів під псевдонімом «Василь Петрик». Решта поширюється через самвидав, або друкується за кордоном (збірка «Зимові дерева» (Брюссель, 1970), збірка «Свіча в свічаді» (Мюнхен, 1977)). За межами України було опубліковано його публіцистичні заяви, відкриті листи тощо.

У січні 1972 року за звинуваченням в «антирадянській агітації» Василь Стус був арештований і засуджений до п’яти років таборів та трьох років заслання. З 1972 по 1979 рр. відбував покарання у Мордовії, потім – на Колимі. Перебуваючи у засланні, багато працював як перекладач та продовжував поетичну творчість. У травні 1976 р. у Стуса були вилучені його переклади з Й.-В. Гете, Р.-М. Рільке, Р. Кіплінга, Ш. Бодлера та ін., понад 600 власних поезій, які були знищені.

По закінченню терміну заслання В. Стус повернувся до Києва. Брав участь у роботі Української Гельсинської групи, але через вісім місяців був заарештований вдруге й засуджений на 15 років позбавлення волі. Покарання відбував у таборі особливо суворого режиму у Пермській області (Росія). На знак протесту проти жорстокого поводження табірної адміністрації з політв’язнями - кілька разів оголошував голодування.

У ніч з 3 на 4 вересня 1985 р. Василь Стус помер у тюремному карцері. Офіційна версія смерті – зупинка серця. Поховали поета на табірному кладовищі у безіменній могилі.

19 листопада 1989 р. його прах було перевезено на Батьківщину й перепоховано на Байковому цвинтарі в Києві.

1990 року  Василь Стус був реабілітований. 

Почали з’являтися добірки віршів поета, спогади і статті про нього: у 1990 р. вийшла перша в Україні збірка вибраних поезій «Дорога болю», яка у 1991 р. була удостоєна Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка; у 1994 р. у Львівському видавництві «Просвіта» побачив світ перший том чотиритомного наукового видання Стуса, на основі багатого архіву поета.

З нагоди 80-річчя від дня народження видатного поета в НБУ ім. Ярослава Мудрого підготовлено книжково-ілюстративну виставку «Василь Стус. Талант і доля», яка висвітлює життєвий і творчий шлях митця.

Основну частину експозиції складають багатотомні видання творів, окремі збірки поезій В. Стуса, що вийшли друком після 1991 року, спогади сучасників, листування поета, біографічні матеріали. Відвідувачі виставки та шанувальники творчості поета зможуть ознайомитись також з монографіями, публікаціями у періодичних виданнях, в яких здійснювались дослідження поезії В. Стуса та біографічних особливостей його життя, ілюстративними фотоматеріалами тощо.

На виставці представлено документи з фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх, загальний читальний зал №1.

Термін експонування: 5 січня - 31 березня 2018 р.

Інформацію підготувала

головний бібліотекар відділу соціокультурної діяльності Сливка О. В.