Мирослав Олександрович
М о р о з
(до 90-річчя від дня народження)
Мирослав Олександрович Мороз – кандидат філологічних наук, відомий літературознавець, визначний бібліограф, етнограф, фольклорист, лауреат Літературної премії ім. І. Франка АН України (1993 р.), дійсний член Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, народився 17 січня 1923 р. в селянській сім’ї.
У 1929–1935 рр. навчався в школі ім. Ю. Словацького у Замарстинові (передмістя Львова). Протягом 1936–1939 рр. навчався у Торговельній школі у Львові. Із січня до грудня 1940 р. – студент філологічного факультету Львівського державного педагогічного інституту. Під час Великої Вітчизняної війні був мобілізований до лав Червоної армії та скерований на фронт у Карпатах. Після демобілізації вступив на перший курс українського відділення філологічного Львівського університету ім. І. Франка, де навчався до квітня 1950 р. 25 квітня 1950 р., напередодні захисту дипломної роботи та державних іспитів, його заарештували і засудили на 25 років на підставі ст. 54-1”а” та 54-II Кримінального кодексу УРСР. Відбув пересильні пункти, етапи, табори Караганди та Воркути. Звільнився у січні 1955 р. Повну реабілітацію отримав у 1965 р. від Верховного Суду УРСР із традиційним формулюванням: «через відсутність складу злочину».
Навесні 1956 р. після XX з‘їзду КПРС, ректор Львівського університету, академік Євген Лазаренко, дозволив М. Морозу захистити дипломну роботу та скласти державні іспити. 1 вересня 1959 р. АН УРСР перевела його до Львівської наукової бібліотеки АН УРСР для роботи над складанням бібліографії критичної літератури про Т. Шевченка. Із 1977 до 1988 року працював науковим співробітником Львівського відділення ІМФЕ АН України (Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України). У грудні 1992 р. Мирослав Олександрович був обраний дійсним членом Наукового товариства ім. Тараса Шевченка, в якому разом з іншими працівниками розпочав роботу над «Енциклопедією Наукового товариства ім. Тараса Шевченка».
За роботу над укладанням бібліографічного покажчика «Михайло Драгоманов» Мирослав Мороз отримав престижну премію ім. Миколи Ценка у Гарвардському університеті. У березні 1993 р. президія НАН України нагородила його премією ім. І. Франка за працю «Літопис життя та творчості Лесі Українки» та низку бібліографічних покажчиків.
Багато М. Мороз працював і на ниві журналістики. Перші спроби пера розпочав у часописі «Жовтень», де з’явилась його перша публікація – рецензія «Данте українською мовою» на книгу «Данте Аліг'єрі. Божественна комедія. Пекло» (переклад з італійської П. Корманського та М. Рильського).
Мирослав Олександрович був постійним автором збірника «Українське літературознавство», де публікував щорічні бібліографічні покажчики, списки літератури, матеріали до бібліографії «Франкознавство», «Іван Франко в мистецтві та художній літературі», «Зарубіжна франкіана». Також тут можна було ознайомитись із першопублікаціями архівних документів (творчі матеріали, листи) І. Франка, М. Возняка (як дослідника Каменяра), які підготував М. Мороз у співпраці з О. Деєм та М. Зубрицькою.
Публікації М. Мороза можна було побачити у таких спеціалізованих виданнях як «Українська мова і література в школі», «Архіви України», «Соціалістична культура», «Іноземна філологія», «Трибуна лектора» та ін. Усвідомлюючи важливу роль преси у популяризації вікових надбань національної культури, її незаперечну дієвість у вихованні молодого покоління, вчений вважав своїм обов’язком донести широкому загалу в доступній формі багатство культурної спадщини народу. Його публікації у «Літературній Україні», «Вільній Україні», «Вільному житті», «Львовской правде» були написані фахово і переконливо, стисло і цікаво, на основі документальних джерел: про І. Франка («Рідкісні публікації творів Івана Франка», «На сторожі спадщини поета: Нові рядки Івана Франка про Кобзаря»), про Лесю Українку – «Автограф поетеси», «Про Лесин словник», «Леся Українка у Західній Україні», «І поет, і публіцист», а також по Івана Котляревського, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, Михайла Возняка та ін.
Під час роботи в Музеї етнографії та художнього промислу АН УРСР, науковець присвятив себе етнографічним дослідженням, брав активну участь у підготовці до друку колективних монографій «Бойківщина» (1983 р.), «Гуцульщина» (1987 р.), «Полісся» (1988 р.). Тоді було видано книжку «Сучасна радянська обрядовість: Бібліографічний покажчик» (1986 р.). Згодом М. Мороз зацікавився творчістю Раймунда Кайндля. У «Записках НТШ» опубліковано статтю «Етнографічна діяльність Раймунда Кайндля» (Том ССХХІІІ. Праці Секції етнографії та фольклористики. — Львів, 1992).
Багаторічні напрацювання бібліографа у сфері культури були систематизовані і підготовлені до друку під назвою «Бібліографія українського народознавства у 3-х томах».
Мирослав Мороз не стояв осторонь висвітлення досягнень зарубіжної літератури і розглядав їх у поєднанні з українською. Серед його статей – «Ян Каспрович та Іван Франко», «Два велети світової культури: В. Шекспір та Т. Шевченко». Ще одним захопленням М. Мороза була фотографія. Висвітленню цього питання він присвятив кілька статей – «Світло і тінь на бромі» та «Вирівняння великих контрастів». Досліджуючи життя і творчість І. Франка, І. Котляревського, М. Коцюбинського, Лесі Українки, М. Возняка, В. Щурата та інших діячів культури, Мирослав Мороз підготував понад 30 монографій, бібліографічних покажчиків і списків, путівників та більше ніж 200 публікацій у пресі з питань літературознавства, бібліографії, етнографії, слов’янознавства тощо.
Відійшов у вічність Мирослав Олександрович Мороз 4 лютого 2006 р.
Інформація підготовлена відділом СКД
Бібліотека