Aбонемент

Григорій Гурійович Верьовка народився 25 грудня 1895 року у селянській родині на Чернігівщині. Майбутній композитор навчався в духовному училищі та в семінарії. Під час навчання в семінарії співав у семінарському хорі та був його регентом. В цей час започаткувались композиторські здібності Верьовки: він практично ознайомився з класичною хоровою літературою та обробляв церковні розспіви, збагачуючи їх інтонаціями українських народних пісень.

З 1918 року живе в Києві і навчається в музично-драматичному інституті імені М. Лисенка. Під час навчання майбутній композитор створює ліричні романси на слова друга-поета Павла Тичини, інструментальні композиції, хорові розробки народних пісень.

В 1919 році Верьовка разом з П. Тичиною та В. Магорським організовує великий самодіяльний хор. На його базі у 1925 р. відкрилась професійна музична школа, директором якої став Григорій Гурійович Верьовка.

30-ті роки минулого століття ознаменовані диригентською і педагогічною діяльністю. Григорій Гурійович здійснює керівництво українською національною філармонією, викладає диригування в Київській консерваторії.

З початком Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941-45 рр. Г. Верьовка працює у евакуйованому в Башкирію відділенні Московської консерваторії, веде наукову роботу в Інституті народної творчості і мистецтв АН УРСР, збирає і опрацьовує башкирський фольклор, створює цикл патріотичних пісень на слова М. Рильського, П. Тичини, М. Бажана, М. Стельмаха.

У вересні 1943 року була підписана урядова постанова «Про організацію Державного українського народного хору». Його створення і керівництво доручили Григорію Гурійовичу Верьовці. Почалося становлення хорового колективу та формування творчих традицій, які збирались у Харкові, Полтаві, Миргороді, Києві.

Державний український народний хор під керівництвом Г. Г. Верьовки окрім України з успіхом виступав в містах Російської Федерації та інших республік. Згодом настали роки закордонних гастролей — Румунія, Польща, Фінляндія, Бельгія, Люксембург, Німеччина. Народний хор з року в рік  вдосконалював майстерність. У кожній з країн, де проходили виступи, хор натхненно співав пісні її народу обов'язково мовою оригіналу, що завжди особливо підкорювало слухачів.

Крім керівництва хором, Григорій Гурійович Верьовка викладав у консерваторії та очолював Спілку композиторів України. У 1946 році Г. Г. Верьовці було присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а наступного — звання професора Київської консерваторії. За успіхи у творчій та концертній діяльності митця було відзначено рядом державних премій, присвоєно звання народного артиста. 1968 р. Г. Г. Верьовка удостоєний Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.

Твори Г. Верьовки та пісні в його обробці набули широкої популярності серед виконавців та слухачів, багато з них стали народними піснями. Як композитор Г. Верьовка працював переважно в хоровому жанрі (хори, ансамблі, пісні, романси та ін.), у галузі масової пісні та обробки народних пісень.

Помер 21 жовтня 1964 р. у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Колектив Державного українського народного хору з 1965 року носить ім`я Григорія Гурійовича Верьовки. В 1971 р. хоровому колективу було присвоєно почесне звання академічний, а в 1997 – надано статус національного.

Національний заслужений академічний український народний хор України імені Г. Г. Верьовки – найбільший український професійний хоровий коллектив (158 чол.). Очолює хор Анатолій Авдієвський – Герой України, народний артист, професор, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Репертуар хору Верьовки налічує більше ніж 1000 творів. Кожний музичний твір виконується в оригінальному виконанні.

 Традиційно хор Верьовки бере участь в усіх великих українських державних заходах, зокрема, удостоєний права відкривати сесії Верховної Ради України.