Aбонемент

До 90-річчя від дня народження Івана Драча (1936–2018), українського поета, перекладача

Я абсолютний оптиміст. Вірю у свій народ.

 Інакше навіщо жити на білому світі?

Іван Драч

17 жовтня 2026 року виповнюється 90 років від дня народження Івана Федоровича Драча – видатного українського поета, перекладача, кінодраматурга, літературного критика, публіциста та громадсько-політичного діяча, одного з найяскравіших представників покоління українських шістдесятників.

Його ім’я посідає особливе місце в історії української літератури другої половини XX століття. Він належав до тих митців, які прагнули оновити національну культуру, розширити можливості поетичного слова, заглибитися у складний внутрішній світ людини та осмислити найважливіші проблеми свого часу.

Іван Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинці на Київщині. Дитинство майбутнього письменника минало серед українських сільських краєвидів, народних традицій і звичаїв.

Саме зв’язок із рідною землею, її природою, людьми та духовною спадщиною згодом став одним із важливих джерел його творчості. Відчуття причетності до долі свого народу, інтерес до історії та прагнення зрозуміти людину в усій складності її переживань простежуються в багатьох його поезіях.

Перші поетичні спроби Івана Драча припали на юнацькі роки. Його вірші почали з’являтися в періодичній пресі, а літературний дебют поступово привернув увагу читачів і критиків. Особливе значення мала перша збірка поезій «Соняшник», що вийшла 1962 року. Вона стала однією з помітних подій українського літературного життя й засвідчила появу автора з оригінальним баченням світу. Уже в ранніх творах поет відійшов від звичних способів художнього висловлювання, запропонувавши читачеві несподівані образи, складні асоціації та сміливі метафори.

У наступні десятиліття письменник створив значну кількість поетичних збірок, драматичних поем, есеїв і літературно-критичних праць. Серед найвідоміших видань – «Протуберанці серця» (1965), «Балади буднів» (1967), «До джерел» (1972), «Корінь і крона» (1974), «Київське небо» (1976), «Сонячний фенікс» (1978), «Американський зошит» (1980), «Шабля і хустина» (1981), «Теліжинці» (1985), «Храм сонця» (1988), «Лист до калини» (1990), «Вогонь із попелу» (1995) та інші. Кожна з цих книжок відображає певний етап творчого розвитку автора, його художні пошуки, переживання та осмислення подій свого часу.

Поряд із літературною творчістю значне місце в житті Івана Драча посідала громадська діяльність. Наприкінці 1980-х років, коли в Україні активізувалися демократичні рухи та посилилося прагнення до національного відродження, письменник долучився до суспільних змін. Він став одним з ініціаторів створення Народного руху України – громадсько-політичної організації, яка відіграла важливу роль у процесах, що передували проголошенню незалежності України. У 1989–1992 роках Іван Драч очолював Народний рух України, а згодом продовжував брати участь у громадському та політичному житті держави. Він був народним депутатом України, працював у сфері державної інформаційної політики, очолював Конгрес української інтелігенції та долучався до діяльності організацій, спрямованих на розвиток української культури й підтримку зв’язків із закордонними українцями. У своїй громадській діяльності письменник приділяв увагу питанням національної самосвідомості, мови, культурної спадщини та ролі інтелігенції в суспільстві. Його життєвий шлях демонструє прагнення поєднувати творчість із відповідальністю перед народом і державою.

Заслуги Івана Драча були відзначені численними нагородами. У 1976 році він став лауреатом Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка за збірку «Корінь і крона», а 1983 року отримав Державну премію СРСР за збірку «Зеленые врата». У 1996, 2001 та 2011 роках був нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого V, IV та ІІІ ступеня. 19 серпня 2006 року Іванові Драчу присвоєно звання Героя України за самовіддане служіння українському народові, утілене в поетичному слові та відстоюванні ідеалів свободи й демократії.

Іван Драч помер 19 червня 2018 року. Його поховали в рідному селі Теліжинці на Київщині – землі, з якою були пов’язані його дитинство, спогади й духовні витоки. Відхід письменника став втратою для української культури, проте його твори продовжують жити, залишаючись предметом читацького інтересу, літературознавчих досліджень і культурних дискусій.

90-річчя від дня народження Івана Драча – це нагода не лише згадати біографію видатного митця, а й заново відкрити його багатогранну творчу спадщину. Його поезія допомагає зрозуміти складність історичної доби, відчути красу української мови, замислитися над сенсом людського існування та відповідальністю кожного за світ, у якому ми живемо. Його сценарії нагадують про силу українського кіномистецтва, а громадська діяльність засвідчує важливість активної позиції інтелігенції в переломні моменти історії.

Творчість Івана Драча не вкладається в межі одного літературного напряму чи певної тематики. У ній поєдналися ліризм і філософія, національні традиції та модерні пошуки, особисті переживання й масштабні суспільні питання. Він умів перетворювати конкретні події на образи загальнолюдського значення, а складні моральні проблеми – на привід для глибоких роздумів. Саме тому його твори залишаються важливими для читачів різних поколінь.

Вшанування Івана Драча – це вшанування людини, яка значну частину свого життя присвятила українському слову, культурі та громадській праці. Його літературна спадщина є невід’ємною частиною духовного надбання України. Вона закликає берегти національну пам’ять, цінувати рідну мову, бути уважними до людського болю та відповідально ставитися до майбутнього.

До 90-річчя від дня народження видатного поета в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку, на якій представлені його поетичні збірки, драматичні твори, сценарії та публіцистика. Експозиція дає можливість простежити шлях митця від перших літературних спроб до широкого суспільного визнання й усвідомити значення його творчості для української культури. Іван Драч залишив нам не лише книжки, а й приклад невтомного пошуку, сміливості художньої думки та глибокої зацікавленості долею свого народу.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування:

15 жовтня – 31 жовтня 2026 р.

Інформацію підготувала головний бібліотекар

відділу обслуговування користувачів Наталія Пушненко