Aбонемент

«До 160-річчя від дня народження Михайла Грушевського (1866-1934), українського історика, прозаїка, громадсько-політичного діяча»

Великий будівничий, що зводив храми нашого духу серед руїн і буревіїв.
 Олександр Лотоцький

Михайло Сергійович Грушевський народився 29 вересня 1866 року в м. Холм (нині територія Польщі) у родині педагога та діяча народної освіти Сергія Грушевського. Рід батька походив від козаків Грушів, рід матері – греко-католицьких священиків Опуцкевичів. Дитинство та юність Михайла пройшло на мальовничому Кавказі, де впродовж 1880-1886 років він навчався в Першій Тифліській гімназії, яку закінчив із золотою медаллю.

Здобувши блискучу освіту (1886-1890 рр.) на історико-філологічному факультеті Київського університету Святого Володимира, він залишився при університеті як професорський стипендіат для підготовки до магістерського ступеня. Результатом праці стала фундаментальна монографія «Барське староство» (1894). Це був визначальний час, коли сформувалися його науковий світогляд, дослідницький метод та громадська позиція.

Завдяки вагомим науковим здобуткам та за підтримки Володимира Антоновича у 1894 році Михайла Грушевського було запрошено до Львова. Цей період життя (1894-1914) став найпродуктивнішим та найуспішнішим для нього.У цей час Грушевський очолив кафедру історії у Львівському університеті, створив потужну українську наукову школу та заклав фундаментальні основи української національної історіографії, розпочав написання своєї знаменитої «Історії України-Руси». З 1897 до 1913 року був головою Наукового товариства імені Шевченка (НТШ), перетворивши його на фактичну українську Академію наук із власними багатомовними виданнями, музеєм та бібліотекою.

У березні 1917 року Михайло Грушевський очолив Українську Центральну Раду – перший парламент відродженої нації. Під його керівництвом було ухвалено чотири історичні Універсали (1917–1918), що засвідчили шлях від проголошення автономії до повної незалежності Української Народної Республіки (УНР). Михайло Грушевський заклав демократичні основи українського державотворення та конституційного процесу, поєднуючи політичне лідерство з масштабною науковою і культурною діяльністю. 29 квітня 1918 року під його головуванням було прийнято Конституцію УНР.

Після гетьманського перевороту Павла Скоропадського та розпуску Центральної Ради, Грушевський тимчасово відійшов від активних державних справ, зосередившись на науковій роботі. Поразка УНР змусила Михайла Сергійовича шукати прихистку за кордоном. Він виїхав до Відня, згодом жив у Празі, Женеві, Берліні та знову у Відні. Під час еміграції (1919–1924) Грушевський розгорнув потужну організаційну та наукову діяльність: очолював Український соціологічний інститут, заснував Українське соціологічне товариство, видавав часописи, продовжував працювати над «Історією України-Руси».

У березні 1924 року, прагнучи служити рідній культурі, Грушевський повернувся до Радянської України у Київ. Він став академіком Всеукраїнської академії наук (ВУАН), очолив історичну секцію, керував археографічною комісією, знову зосередившись на масштабній науково-видавничій роботі та гуртуванні українських істориків.

Однак тоталітарний режим не пробачив йому державницького минулого. На початку 1930-х років Михайло Грушевський зазнав переслідувань з боку радянського режиму. У березні 1931 року його заарештували у сфабрикованій справі «Українського національного центру», та після допитів і тиску змусили виїхати до Москви і жити під постійним наглядом спецслужб.

25 листопада 1934 року серце Михайла Грушевського передчасно зупинилося за загадкових і досі не з’ясованих обставин під час лікування в Кисловодську.

Михайло Грушевський – постать фундаментального значення у формуванні національної пам’яті, історіографії та культури України. Залишений ним науковий та літературний спадок – це вагомий інтелектуальний скарб України, який умовно поділяється на три великі блоки: фундаментальні історичні дослідження, праці з літературознавства та художня проза. Головною працею всього життя вченого стала «Історія України-Руси» – монументальне 10-томне дослідження, яке охоплює період від найдавніших часів до середини XVII століття. Ця праця науково обґрунтувала самостійний історичний розвиток українського народу. Для популяризації історичних знань серед широкого загалу Грушевський видав доступніші посібники: «Ілюстровану історію України» та «Нарис історії українського народу». Окрім історії, вагоме місце у його спадщині посідає «Історія української літератури», де детально проаналізовано розвиток вітчизняного письменства. Творчий потенціал Грушевського яскраво виявився і в художній прозі – оповіданнях «Предок» та «Неробочий Грицько Кривий», у яких він майстерно змалював побут, психологію та незламний характер українців. Державницькі погляди вченого та його бачення майбутнього країни зафіксовані у численних «Суспільно-політичних творах».

До 160-річчя від дня народження українського історика, прозаїка, громадсько-політичного діяча Михайла Грушевського Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого запрошує відвідати книжкову виставку, присвячену його життю, багатогранній науковій спадщині та державотворчій діяльності.

На виставці експонуються документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого.

Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1, 2 поверх

Термін експонування:

24 вересня – 30 жовтня 2026 року

Інформацію підготувала головний бібліотекар

відділу обслуговування користувачів

Ірина Рачковська