Aбонемент

До Дня Незалежності України

24 серпня Україна відзначає День Незалежності України – найбільше державне свято, встановлене на честь ухвалення у 1991 році Верховною Радою Акта проголошення незалежності України. Ця подія стала результатом тривалої боротьби українського народу за право на власну державу, свободу і самовизначення.

Свобода і гідність упродовж століть залишалися ключовими цінностями українців. У ХХ столітті боротьба за незалежність набула особливої інтенсивності. Уперше Україна проголосила незалежність у 1918 році IV Універсалом Української Центральної Ради. Важливим етапом стало об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки у 1919 році. Попри втрату державності, традиція визвольної боротьби не переривалася.

У 1939 році було проголошено незалежність Карпатської України, а в роки Другої світової війни українці продовжували боротьбу в різних формах – як збройними, так і політичними методами. Після війни визвольний рух тривав у підпіллі, а згодом трансформувався у правозахисний та дисидентський рух.

Наприкінці 1980-х років, у період суспільно-політичних змін у СРСР, в Україні сформувався потужний національно-демократичний рух. Важливу роль відіграли Чорнобильська катастрофа та активізація громадянського суспільства. У березні 1990 року відбулися перші демократичні вибори, що відкрили шлях до політичних змін. 16 липня 1990 року було ухвалено Декларацію про державний суверенітет України, а 24 серпня 1991 року – Акт проголошення незалежності, підтверджений на Всеукраїнському референдумі 1 грудня того ж року.

Постання незалежної України стало важливим чинником розпаду СРСР і початком формування сучасної демократичної держави. Мільйони українців протягом століть боролися за свободу, і незалежність стала результатом їхніх зусиль і жертв. Починаючи з 1990-х років, росія намагалася впливати на Україну через енергетичний шантаж, інформаційні кампанії та політичний тиск. У 2000-х роках ці процеси посилилися, великоросійський реваншизм почав агресивно самостверджуватися з приходом на посаду президента рф путіна.

Протиріччя між Україною та росією за Крим розпочалися у 1992 році. Тоді рф всіляко перешкоджала остаточному переходу Чорноморського флоту під контроль України. Звинувативши Україну в присвоєнні флоту, рф розпочала процес відокремлення Криму від нашої держави, вдаючись, зокрема, до провокацій та антиукраїнських інформаційних кампаній. Лише після того, як у 1994 році Україна ввела в Крим підрозділи Національної гвардії України та прикордонні війська, ситуація стабілізувалася.

Восени 2003 року рф розпочала будівництво греблі до українського острова Тузла в Керченській протоці. Це була спроба зазіхання на українську територію. Україна зробила все можливе, аби захистити свою територіальну цілісність. Тоді до війни не дійшло, росія зупинила будівництво. Але це стало “репетицією” до захоплення Криму в 2014 році.

Новий виток ескалації російсько-українських відносин увійшли в історію під назвою Помаранчева революція. Кремль тоді зробив спробу розколоти Україну через так званий Всеукраїнський з’їзд депутатів Верховної ради АР Крим, місцевих рад усіх рівнів у Сєвєродонецьку (Луганська область). Однак СБУ запобігла поглибленню сепаратистських процесів. Тоді розпочався економічний тиск на нашу державу, передусім шантаж припиненням постачання газу. Під повний або частковий контроль російського капіталу потрапили галузі зв’язку і телекомунікації, частина банківського сектору тощо. Одночасно розгорталася й інформаційна війна, спрямована на поглиблення розколу в українському суспільстві та посилення недовіри до демократичної влади.

Російська експансія активізувалися у 2010 році після приходу до влади В. Януковича. 21 квітня 2010 року він і тодішній президент рф Дмитро Мєдвєдєв підписали так звані Харківські угоди, якими продовжили термін перебування російського флоту в Україні. Це мало стати стартом спецоперації зі встановлення повного контролю над Україною.

Нині путін активно експлуатує основні міфологеми часів холодної війни. Агресивне протистояння із Заходом подається як відновлення геополітичної величі росії. Стрижнем путінської моделі є культ лідера і його монополія на владу. Це забезпечується численними силовими органами та репресивно-каральним апаратом, ручними засобами масової (дез)інформації. Вони разом із войовничою пропагандою сприяли встановленню повного контролю над політичним життям в росії, виборчими процесами, економікою, обмеженню прав регіонів і народів, прав громадян на свободу думки та мирні протести.

Всі «рупори» пропагують «обраність» росіян, їх унікальність як «старших братів» у рамках ідеологічної концепції «руского міра». Саме вона легітимізувала право росіян втручатися у справи сусідніх держав, зокрема України, через буцімто «нерозривну єдність» з москвою, спільну історію, російську мову, культуру та православну віру.

А ще рф потрібна українська історія. Спадщина середньовічної Русі, центром якої був Київ, і землі сучасної України є вагомими елементами російського імперського міфу. Саме тому росія  прагне забрати в українців право на власне минуле і власну ідентичність.

Сьогодні в умовах війни за Незалежність ми гідно даємо відсіч та знову відстоюємо власну свободу та незалежність, а також мир у Європі. Незалежність України – маяк свободи Європи.

До Дня Незалежності України підготовлено книжкову виставку, яка висвітлює ключові етапи боротьби українського народу за державність, від історичних подій ХХ століття до сучасних викликів. Експозиція покликана нагадати про ціну незалежності та важливість її збереження для майбутніх поколінь.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх,

загальний читальний зал №1,

Термін експонування:

21 серпня – 5 вересня 2026 р.

Інформацію підготувала зав. сектору відділу

 обслуговування користувачів Наталія Опенько