Aбонемент

До 155-річчя від дня народження Василя Стефаника (1871-1936), українського прозаїка 

«Він умів кількома рядками сказати те, на що іншим потрібні сторінки.»
Максим Рильський 

 

Василь Стефаник – видатний український письменник, новеліст, громадський діяч, майстер психологічної прози, якого справедливо називають одним із найталановитіших митців української літератури кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Народився 14 травня 1871 року в селі Русів на Івано-Франківщині у заможній селянській родині. Саме життя покутського села, тяжка праця селян, їхні страждання, нужда та безправ’я стали головними темами його творчості.

Навчався у Русівській початковій школі (з 1878), Снятинській міській школі (з 1880), потім у польськомовних гімназіях у Коломиї (з 1883 року) та Дрогобичі (з 1891).

У 1890 р. через участь у «Покутській трійці» – таємному творчому об’єднанні духовно близьких митців-земляків, до складу якої входили також Лесь Мартович та Марко Черемшина, Стефаник був виключений з Коломийської гімназії. Освіту продовжив у Дрогобицькій гімназії імені Франца Йозефа. Тут майбутній письменник знову поринув у громадсько-культурну роботу – вже як член селянської «Українсько-руської радикальної партії», заснованої у 1890 році І. Франком та М. Павликом.

Після закінчення Дрогобицької гімназії (1892) Василь вступив на медичний факультет Ягеллонського Університету в Кракові (1892). Однак, замість студіювання медицини він поринає у літературне і громадське життя Кракова. Бувши студен том, брав участь у діяльності молодіжного товариства «Академічна громада», у польських і українських студентських гуртках і літературних об’єднаннях, співпрацював з польськими видавцями.

Літературний талант письменника проявився дуже рано. Уже перші його новели привернули увагу критиків своєю емоційною силою, правдивістю та глибоким психологізмом.

Перша збірка новел – «Синя книжечка», яка вийшла в світ  у 1899 році в Чернівцях, принесла Стефаникові загальне визнання, була зустрінута захопленими відгуками найбільших літературних авторитетів, серед яких, крім Івана Франка, були Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська. Автор збірки звернув на себе увагу насамперед показом трагедії селянства. Новели «Катруся» і «Новина» належать до найбільш дивовижних силою художньої правди творів Стефаника. Вони стоять поряд з такими пізнішими його шедеврами, як «Кленові листки», «Діточа пригода», «Мати» та ін. В цих творах майстерно змальовано трагічні людські долі.

У 1900 р. вийшла друга збірка Стефаника – «Камінний хрест», яку також було сприйнято як визначну літературну подію. Для другої збірки письменника характерне посилення громадянського пафосу (завдяки таким творам, як «Камінний хрест», «Засідання», «Лист», «Підпис»). У другій збірці головне місце займає тема, що хвилювала Василя Степаника протягом усього творчого життя, – одинока старість, трагедія зайвих ротів у бідних селянських родинах.

У 1901 році вийшла в світ третя збірка новел письменника – «Дорога», яка становила новий крок у розвитку його провідних ідейно-художніх принципів.

У пору Першої світової війни й великих соціальних потрясінь, розпаду Австро-Угорської імперії і народження Української Народної Республіки Стефаник знову береться за перо новеліста. Почався другий період його творчості, не такий інтенсивний, як перший, але з чималими здобутками. Хронологічним початком цього періоду можна вважати новелу «Діточа пригода» (написана восени 1916 р., а опублікована на початку 1917 р.). 1916 року Стефаник пише новелу «Марія», яку присвячує пам’яті Франка. За «Марією» письменник публікує шість новел, які разом із двома названими творами другого періоду («Діточа пригода» і «Марія») склали п’яту збірку – «Вона – земля», видану у 1926 р. У 1927 – 1933 рр. Стефаник опублікував ще понад десять новел. В останні роки життя він пише також автобіографічні новели, белетризовані спогади. До них належать такі твори, як «Нитка», «Браття», «Серце», «Вовчиця», «Слава йсу», «Людмила», «Каменярі».

Письменник був не лише митцем, а й активним громадським діячем. Від 1908 до 1918 року він депутат австрійського Віденського парламенту, де займався переважно захистом прав селян аж до розвалу Австро-Угорщини. Організовував читальні «Просвіти», підтримував ділові й творчі зв’язки з багатьма українськими діячами. Попри складні життєві обставини, втрати та хвороби, Василь Стефаник до останніх років життя залишався вірним українському слову та своєму народові.

Василь Стефаник пішов із життя 7 грудня 1936 року в рідному селі, де й похований. Його іменем названо Прикарпатський національний університет в Івано-Франківську, Національну наукову бібліотеку у Львові, вулиці в багатьох містах нашої країни.

З нагоди 155-річчя від дня народження відомого письменника, новеліста, громадського діяча, в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку, яка знайомить читачів із глибоким і правдивим світом творів Василя Стефаника, у яких відображено драматизм селянського життя, силу людських почуттів та незламність українського народу.

На виставці представлені художні твори автора, збірки новел, літературознавчі дослідження, біографічні матеріали та видання, що розкривають життєвий і творчий шлях митця. Матеріали експозиції розкривають Василя Стефаника не лише як талановитого письменника, а й як активного громадського діяча, патріота та людину великої духовної сили. Його творчість і сьогодні залишається актуальною, адже порушені ним проблеми людської гідності, морального вибору, любові до рідної землі та духовної стійкості є близькими й зрозумілими сучасному читачеві. Запрошуємо всіх охочих доторкнутися до творчості великого майстра слова та відкрити для себе неповторний світ новел Василя Стефаника.

На виставці представлені документи й публікації з фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування:

11 травня – 31 травня 2026 року

Інформацію підготувала провідний бібліотекар

відділу обслуговування користувачів Анастасія Макушенко