8 квітня 2026 року в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого відбувся спеціальний показ документального фільму «Запал. Великдень» від студії CRAFT STORY – стрічки, що досліджує автентичні українські великодні традиції.
Авторкою ідеї і продюсеркою виступила Таня Поставна, режисерами: Марина Майковська, Дмитро Кочнєв, Дмитро Авдєєв. Ведучі: Ната Жижченко (ONUKA), Леся Патока, Євген Клопотенко, вирушили в експедицію Поділлям і Черкащиною, Полтавщиною та Вінничиною, аби дослідити великодні традиції та звичаї різних регіонів, що поєднують культуру, гастрономію та музику, демонструючи при цьому стійкість української ідентичності навіть у часи війни.
У цьому фільмі на глядачів очікувало безліч відкриттів. Те, що ще сто років тому було частиною щоденного життя наших предків, нині — культурне відкриття. Гаївки і риндзівки, крапанки і дряпанки, свищики та золотарство — лише частина того, про що ми дізналися. У форматі живого спілкування з місцевими мешканцями та дослідниками культури, команда кінострічки відкрила маловідомі елементи обрядовості, які вціліли попри радянські репресії та русифікацію.
Популяризатор української кухні Євген Клопотенко на Вінничині перейняв рецепт паски на пряженому молоці, якому понад 60 років. Також Євген навчився готувати унікальний український десерт — кашу «Зозулю» — страву, що входить до переліку нематеріальної культурної спадщини України.
Вокалістка електрофолк-гурту ONUKA Ната Жижченко досліджувала весняні обрядові пісні, що колись лунали у всіх селах України і якими закликали весну. А в Опішні — гончарній столиці — співачка познайомилась з мистецтвом створення музичних свищиків — глиняних іграшок, що оживають звуком.
Художниця з костюмів та дослідниця стилю Леся Патока працювала над дизайном авторської писанки, опанувала старовинну техніку овочевого штампування хат і відвідала майстерню золотарства — майже втраченого народного мистецтва роботи з благородними металами.
Унікальність цієї стрічки в тому, що вона не просто зафіксувала, а й осучаснила українську культурну спадщину. Без сумніву, великодні традиції — це не архаїчні звичаї, а живі практики, які можуть і мають стати частиною сучасного життя українців.
Щиро дякуємо творцям цього Запалу, Ваша робота – безцінна!
Дякуємо, що розказали про Великодні традиції – не як про музейні експонати, а як про ниточки, що здатні зшивати покоління!
Інформацію підготувала головний бібліотекар відділу
Бібліотека
