Aбонемент

Голокост – шрам на серці людства

(До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту)

з циклу «Шляхами історії»

27 січня в Україні і світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Цей День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни.

Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році, хоч і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття оонівського документа.

Голокост – це трагедія, яка не має забуття. Були знищені цілі покоління, діти, матері, батьки. Були вбиті люди, а разом із ними надії, мрії, культура. Кожна втрата – це окрема історія, майбутнє поколінь, яке обірвав нацистський режим.

Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма, який став свідком знищення щонайменше мільйону українських, угорських, польських, французьких, чеських, словацьких і грецьких євреїв, а також мешканців інших країн, і близько 120 тисяч інших ув’язнених (поляків, ромів, радянських військовополонених та інших). Це ‒ найбільший за розмірами табір смерті, що був заснований нацистами для масового фізичного знищення негідних, за переконаннями нацистської Німеччини, осіб. У наші дні цей табір уособлюють з найбільшими в історії землі злочинами проти людяності.

Варто нагадати, що Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.

Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв (1,5 млн. з них були діти) було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона на території колишнього Радянського Союзу. І мільйони людей інших національностей.

Україна є однією з країн, де Голокост мав особливо важкі наслідки. Тут діяло безліч гетто й таборів смерті. За різними оцінками, на нашій території загинули близько 1,5 мільйона євреїв.

Найвідоміше місце пам’яті в Україні – Бабин Яр у Києві, де в 1941 році згідно з офіційними даними загинуло понад 100 тисяч осіб різних національностей, а також радянських військовополонених, активістів ОУН (Організації українських націоналістів), серед яких і відому українську поетесу й публіцистку Олену Телігу разом з чоловіком Михайлом Телігою. Це місце стало символом масових розстрілів та злочинів, скоєних під час нацистської окупації.

Сьогодні, коли Україна протистоїть російській агресії, ми знову відчуваємо на собі всі жахи війни. Неофашизм відродився у росії з найганебнішими і найогиднішими постулатами. Це він вторгся на нашу землю, не приховуючи своїх намірів – денацифікація і винищення нації. Жорстокі окупанти ось уже три роки доводять, що вони звироднілі нащадки гітлеризму і творці нового голокосту вже українського народу.

1 березня 2022 року, через вісім десятиліть після масових розстрілів, скоєних нацистами в цьому урочищі, а потім спалення ними тіл, щоб замести сліди своїх злочинів, – світ знову побачив обгорілі тіла загиблих у Бабиному Яру. Цього разу – внаслідок російської ракетної атаки.

Дробицький Яр у Харкові. Це – відоме місце масових розстрілів цивільного, насамперед єврейського, населення нацистами під час Другої світової війни. За різними оцінками, тут поховано від 14 до 20 тисяч жертв нацизму. У 2002 році на місці трагедії відкрили меморіал. А у 2022-му в центральний монумент меморіалу – менору влучили російські снаряди.

Люди, які пережили Голокост чи нацистські табори смерті, після повномасштабного нападу росії на Україну стали жертвами рашизму.

Крім цього, внаслідок вторгнення росії зазнали руйнувань й інші пам’ятні знаки і меморіали загиблим євреям, а також єврейські цвинтарі по всій Україні.

Голокост є однією з найстрашніших трагедій та одним із найбільших злочинів в історії людства, завжди буде для всіх застереженням про небезпеки, в основі яких – ненависть, фанатизм, расизм та упередженість.

Голокост – це трагедія, яка не має забуття. Вона зобов’язує нас пам’ятати уроки історії, щоби подібні злочини ніколи більше не повторилися. Ми повинні бути пильними та єдиними у боротьбі з антисемітизмом, расизмом, нетерпимістю та будь-якими проявами ненависті.

27 січня є нагадуванням для людства, що усі тирани рано чи пізно будуть зупинені та покарані. Усе, що приносить ненависті та смерть – не встоїть. Важливо не лише пам’ятати про ці події та тисячі закатованих людей, ненароджених дітей і нереалізованих мрій, а й передавати це пам’ятання наступним поколінням для розуміння історії та запобігання повторів у майбутньому.

Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.

Пам’ятаймо ж про це, згадуючи мільйони жертв Голокосту та вшановуючи їхню пам’ять!

До Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку «Голокост – шрам на серці людства». Експозиція вміщує наукові, науково-популярні, довідкові видання, присвячені дослідженню Голокосту та спогади очевидців трагедії.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; загальний читальний зал № 1

Термін експонування:

22 січня – 12 лютого 2026 року

Інформацію підготувала зав. відділу

обслуговування користувачів Оксана Круліковська