Aбонемент

До Дня Соборності України

День Соборності України – це щорічне державне свято, що відзначається 22 січня на честь проголошення в 1919 році Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), що символізувало об’єднання українських земель в єдину державу. Це день єдності та цілісності України, що підкреслює неподільність її територій та духовну злагоду народу.

Термін «соборність» має кілька значень. Передусім, це й об’єднання в одне державне ціле всіх земель, населених конкретною нацією на суцільній території; духовна консолідація всіх жителів держави, це й згуртованість громадян, незалежно від їхньої національності. Термін «соборність» включає в себе єдність і згуртованість.

Ідея соборності бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві, а її філософське коріння сягає часів Візантії. Протягом століть її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У XVIII – початку XX ст., коли українські землі були поділені між сусідніми державами: Польщею, московією, Румунією, Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях найкращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.

У результаті ухвалення III Універсалу Української Центральної Ради 7 листопада 1917 р. була проголошена Українська Народна Республіка, до складу якої увійшло 9 українських губерній. Під впливом цих подій у жовтні 1918 р. у Львові представники західноукраїнських політичних партій створили Українську Національну Раду, а 19 жовтня того ж року проголошено утворення Західноукраїнської Народної Республіки. Відтоді між урядами УНР і ЗУНР велися переговори про втілення ідеї соборності. 1 грудня 1918 р. у Фастові був підписаний «Передвступний договір» про об’єднання УНР і ЗУНР, у якому заявлено про непохитний намір у найкоротший строк створити єдину державу. Восени 1918 року після перемоги революції в Австро-Угорській імперії, на уламках монархії утворилися незалежні держави: Чехословацька Республіка, Австрійська Республіка, Угорщина, а також (як наслідок збройного повстання 1 листопада 1918 року у Львові та інших містах цього краю) Західноукраїнська Народна Республіка, Королівство сербів, хорватів і словенців, Польська Республіка.

Уряд Західноукраїнської Народної Республіки – Державний секретаріат – у своїй зовнішній політиці під тиском народних мас та Української Галицької армії на перше місце поставив питання державного об’єднання з Наддніпрянською Україною. Досягнення державного об’єднання розглядалося, по-перше, як втілення в життя вікового прагнення українського народу до державної єдності, а по-друге, як засіб об'єднати сили в боротьбі проти зазіхання Польщі на українські землі.

22 січня 1919 р. у Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори, на яких проголошено Акт Злуки (об’днання) українських земель, засвідчений Універсалом про об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Велику Україну. Ним стверджувалось об’єднання двох тодішніх держав, що постали на уламках російської і Австро-Угорської імперій в єдину соборну Українську державу, яка відтоді ставала гарантом загальнонаціональних інтересів українців. Століттями розірваний український народ визволився з неволі і возз'єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.

Це об’єднання виявилось нетривким, і невдовзі історія розпорядилась так, що окремі частини українських земель знову опинились у складі різних держав. А методи, якими здійснено нове об’єднання «сходу» і «заходу» в 1939 році, полишили в думах мільйонів українців незагоєні рани.

За часів радянського режиму День Соборності не відзначали, більше того – будь-які згадки про нього знищували, цей день вважали «контрреволюційним святом».

Свято Соборності, вперше за 20 років, урочисто відзначили на офіційному рівні 22 січня 1939 року. Відбулось це у Карпатській Україні (м. Хуст), на той час – автономній республіці Чехословацької республіки. Це був чудовий привід нагадати закарпатцям про волю, висловлену на з’їзді Всенародних зборів українців у Хусті 21 січня 1919-го про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею у Києві, і легітимізувати тим самим свою програму побудови Української держави на базі «закарпатського П’ємонту».

Це була не просто маніфестація, а найбільша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація місцевого населення за участю 30 тис. люду, який з’їхався до столиці Карпатської України з усіх куточків краю.

21 січня 1990 р. патріотичні сили організували «живий ланцюг» між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом як символ духовної єдності людей східних і західних земель України. За різними оцінками, участь в акції взяли від 0,5 до 3 мільйонів українців. Також цього дня акція на підтримку «Живого ланцюга» відбулась у Харкові.

Наприкінці 2000-х років почали відроджувати традицію створення «живих ланцюгів», що символізують єдність українського народу. У 2008-2011 роках у Києві такі «ланцюги» утворювали на мосту Патона. Таким чином символічно об’єднували правий та лівий береги Дніпра. Найбільшого розмаху акція досягла 2011 року, коли на міст Патона прийшло понад 1000 учасників. 22 січня 2011 р. «живий ланцюг» утворено у понад 20 містах України. Так, у Львові близько п’яти тисяч осіб утворили «живий ланцюг» від пам’ятника Тарасу Шевченку до пам’ятника Степану Бандері.

22 січня 2022 року, на честь 103-ї річниці Дня Соборності України, учасники XXVI Української антарктичної експедиції, разом з французькими дослідниками, створили в Антарктиді «живий ланцюг» Соборності України, який проклали в сніговому тунелі навколо антарктичної станції «Академік Вернадський».

21 січня 2024 року, до 105-ї річниці Дня Соборності України, в столиці Канади утворили «живий ланцюг», який сполучив дві провінції. На знак єдності України, 21 січня 2024 року українці у Чехії об’єдналися у «живий ланцюг» на Карловому мосту, з’єднавши береги річки Влтави. Відповідні заходи відбулися і в містах та селах України.

Для України соборність – це єдність у багатоманітності, об’єднання навколо української державності й ідентичності. Ідея територіальної цілісності країни поєднується з ідеями духовної згуртованості. Тож соборність невіддільна від державності, суверенітету й незалежності нації – фундаменту для побудови демократичної держави.

В умовах сучасної російсько-української війни соборність набуває більшого символізму та гостроти, адже нині, як ніколи, українцям потрібно об’єднатися заради майбутнього.

Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого до Дня Соборності України  організувала книжкову виставку.

В експозиції представлені видання, які висвітлюють сторінки української історії, національно-визвольних процесів початку ХХ століття, видання про громадських, політичних і військових діячів, а також складні політичні процеси, які відбувалися на теренах нашої держави під час боротьби українського народу за єдність і незалежність.

На виставці представлено документи із фондів бібліотеки. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. МихайлаГ рушевського, 1; загальний читальний зал

Термін експонування:

20 січня –7 лютого 2026 р.

Інформацію підготувала зав. відділу

обслуговування користувачів Оксана Круліковська