16 грудня 2025 року Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого наповнилася особливою атмосферою в якій народжується щира розмова і справжня присутність.
Гостем Бібліотеки був заслужений артист України Дмитро Лінартович, актор театру, кіно й дубляжу, поет, викладач, член Національної спілки письменників і кінематографістів України. Офіцер ЗСУ, ветеран війни. Людина, яка не лише втілює героїв у мистецтві, а й щодня демонструє силу, гідність і відповідальність у реальному житті.
Дмитро Лінартович – яскрава постать українського мистецького простору, чия присутність давно вийшла за межі сценічних підмостків. Його ім’я звучить у культурних дискусіях, інтерв’ю та публічному просторі, адже багаторічна творча праця, глибина акторського проживання ролей і участь у значущих культурних ініціативах формують його живий діалог з глядачем.
Кар’єра актора у театрі є справжнім прикладом відданості сцені. Зіграні ним десятки ролей не залишають байдужими глядачів завдяки щирості, емоційності та природній передачі характерів. Саме через це його театральні роботи неодноразово отримували позитивні відгуки та визнання критиків, які надихали його рухатися далі.
Під час зустрічі глядачі подивилися короткометражну стрічку «Фосфор» — яка засвідчує братерство, пам’ять і невидиму нитку, що назавжди пов’язує тих, хто пройшов війну разом. Сценарій до стрічки написав батько актора — Костянтин Лінартович за оповіданням письменника Славка Полятинчука. Гра Дмитра була точною й болісно чесною — такою, що не залишає байдужих і змушує слухати тишу після фінальних кадрів.
З перших хвилин спілкування Дмитро Лінартович заволодів увагою залу, а фільм і розмова після нього викликали глибоке, щире обговорення.
У залі були присутні глядачі різного віку — вихованці Київського військового ліцею імені Івана Богуна, шанувальники творчості митця, поціновувачі живого слова.
Програму зустрічі наповнили авторські вірші та пісні у виконанні Дмитра — сильні, емоційні, хвилюючі. Вечір продовжився відкритим, теплим спілкуванням і завершився автограф- та фотосесією.
Щира вдячність Дмитру Лінартовичу за атмосферність, енергію і правду, його майстерне вміння комунікації з глядачем. Адже такі зустрічі — це не лише про мистецтво. Це — про пам’ять, гідність і живе спілкування, яке залишає слід у серці глядачів.
Бібліотека
