«Основні постаті української літератури ХХ століття»
(до Дня української писемності та мови)
В Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого до Дня української писемності та мови відбулася лекція Ростислава Семківа «Основні постаті української літератури ХХ століття».
Заступниця генерального директора бібліотеки Оксана Бруй привітала гостей зі святом, наголосила на на важливості подібних зустрічей для підтримки національної культури, популяризації українського слова та поглиблення інтересу до вітчизняної літературної спадщини.
Під час виступу Ростислав Семків наголосив, що його лекція покликана сприяти новому прочитанню та осмисленню української класики, а також привернути увагу сучасних читачів до авторів, які формували українську словесність у непрості історичні часи.
У центрі уваги лектора були як класики початку ХХ століття, так і представники Розстріляного Відродження, дисидентського руху та модерної літератури – Василь Стус, Ліна Костенко, Іван Драч та інші.
На думку літературознавця, початок ХХ століття став часом творчого піднесення, адже українська література прагнула стати сучасною і європейською.
Микола Хвильовий, Микола Зеров, Павло Тичина своїм словом формували образ нової української культури, утверджуючи мову як мову модерну, інтелекту і державотворення. Їхні ідеї надихали покоління митців, але тоталітарний режим 1930-х років жорстоко обірвав це відродження, знищивши цвіт українського слова.
Післявоєнні десятиліття принесли нові випробуваня, коли русифікація знову загрожувала існуванню української мови. Та навіть у цих умовах Максим Рильський, Олександр Довженко, Павло Тичина зберегли її красу і гідність. Їх творчий доробок довів, що українське слово здатне звучати високим, духовним тоном у поезії, кіномистецтві та культурі.
Шістдесятництво стало новою хвилею відродження. Його представники повернули суспільству віру в силу рідної мови. Василь Стус, Ліна Костенко, Іван Дзюба, Василь Симоненко, Євген Сверстюк сміливо виступали проти русифікаційної політики, відстоюючи українське слово як простір свободи. Праця Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» стала одним із найвагоміших документів інтелектуального опору, що вплинув на суспільну свідомість цілого покоління.
Літературне слово стало рушійною силою суспільних змін на межі 1980–1990-х років. Дмитро Павличко, Іван Драч, Олесь Гончар, Борис Олійник активно долучалися до громадського руху, який виборював державний статус української мови. Їхня діяльність сприяла ухваленню Закону про мови 1989 року і підготувала ґрунт для визнання української мови державною після проголошення незалежності.
Нині автори доби незалежності та сучасності – Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Софія Андрухович, інші – розширюють горизонти українського слова у глобальному світі. Їхня творчість відкриває нові сенси, поєднує українську культуру з європейським і світовим контекстом, утверджуючи українську мову як мову сучасного мислення, свободи та гідності.
Підсумовуючи, Ростислав Семків наголосив: письменники ХХ століття стали не лише творцями українського слова, а й його оборонцями, духовними провідниками народу. Зауважив, що читання класики – це спосіб засвоєння мовної традиції: стилю, ритму, образності, норм грамотності, спілкування мовою писемною, літературною.
Лекція зібрала широку аудиторію слухачів і поєднала глибокі знання, живе слово та щиру любов до української мови й літератури.
Бібліотека
