Aбонемент

До 175-річчя від дня народження Гі де Мопассана (1850-1893),

французького письменника

Гі де Мопассан – один із найвизначніших майстрів французького реалізму XIX ст., автор новел і романів, послідовник Бальзака та учень Флобера. Загалом Гі де Мопассан написав близько 300 новел, об’єднаних у півтора десятка збірок. Три з них були видані по смерті письменника, до них увійшли лише ті твори, які він не перевидавав за життя.

Народився письменник 5 серпня 1850 року в замку Міроменіль у Нормандії, на півночі Франції поблизу порту Гавр. Дали йому довге ім’я Анрі Рене Альбер Гі де Мопассан, хоча сам він з дитинства називав себе коротеньким Гі.

Мати Гі, Лора Ле Пуатвен, була міщанкою зі збанкрутілої родини. Вона отримала знатне ім’я внаслідок союзу із чарівним Гюставом Мопассаном. Сварки у родині Мопассанів почалися майже на другий день після весілля. Чоловік, безталанний живописець та неврівноважена людина, як і раніше, залицявся до красунь і витрачав гроші. Усім керувала серйозна Лора. Вона спромоглася завоювати глибоку любов і повагу сина, який став її гордістю. Із самого дитинства мати по-своєму виховувала Гі, і протягом усього життя він відчував її вплив і як письменник, і як людина. До останніх його днів Лора залишалася його другом, порадницею і довіреною особою. Батько навчив Гі малювати й розумітися на мистецтві, проте не став йому по-справжньому близьким. У 1862 році подружжя Мопассан розлучилося.

Дитячі роки Мопассана пройшли в Нормандії. Більшість подробиць біографії письменника до сьогодні залишаються нез’ясованими. Він навіть не дозволяв друкувати свої портрети, уникав передмов до своїх творів, не давав інтерв’ю, знищував своє листування і майже не вів щоденників, тому відомості про шкільні роки письменника досить обмежені.

У 1859-1860 роках Мопассан навчався в Імператорському ліцеї Наполеона у Парижі. Коли йому виповнилося 13 років, Лора віддала сина до Екклезіастичної школи в Івто. Саме там він почав писати вірші. Юному Гі виявилася не до вподоби тутешня сувора дисципліна, врешті-решт його виключили.

Після чого юнак вступив до Руанського ліцею, де проявив себе обдарованим учнем, захопившись поезією та беручи участь у багатьох театральних п’єсах. Тоді він зблизився з поетом Луї Буіле та, особливо, з Гюставом Флобером, який став його вчителем.

Бакалавр у галузі письменства з 1869 року, Мопассан вирушив вивчати право в Париж за порадою своєї матері та Флобера. Але франко-пруська війна, яка почалася, змусила його змінити свої плани. У 1870 році він записався добровольцем у французьку армію, брав участь у походах, служів спочатку в інтендантстві, а згодом в артилерії. Після війни оплатив свою заміну у військах та надовго влаштувався у Парижі.

У місті молодий Мопассан десять років працював службовцем– спочатку в Морському міністерстві, а потім у Міністерстві громадської освіти, куди він був переведений 1878 року. Вечорами з головою занурювався в літературну працю. Протягом цих десяти років головною його розвагою були прогулянки на човні Сеною, завжди в галантній компанії, щонеділі та під час відпустки.

Гюстав Флобер узяв Мопассана під свою опіку і став для нього наставником у літературній діяльності, направляючи його дебютні кроки в журналістиці та літературі. У Флобера він знайомиться з Іваном Тургенєвим та Емілем Золя, а також з численними письменниками, які належали до шкіл натуралізму та реалізму. Поради друга не пройшли даром: літературна робота Мопассана у 70-х роках відрізнялася великою інтенсивністю.

У 1875 році письменник опублікував під псевдонімом Жозефа Прюнье свою першу новелу «Рука трупа» (згодом перероблену і вдруге надруковану під назвою «Рука»); публікація ця сталася, ймовірно, без відома Флобера. Але в березні 1876 року і вже з благословення вчителя в журналі «Літературна республіка» з’явилася перша поема Мопассана «На березі», підписана псевдонімом Гі де Вальмон. Під тим же псевдонімом, 22 жовтня 1876 року, Мопассан помістив в «Літературній республіці» свою першу статтю – нарис про творчість Флобера. Поема «На березі» була передрукована в листопаді 1879 вже під ім’ям Мопассана.

З 1878 року в літературному житті письменника, як і всієї французької літератури, почався новий період. Саме в цей час Еміль Золя придбав свій знаменитий будинок у Медані, де почали збиратися його молоді прихильники, яких охрестили натуралістами. У цьому колективі виникла думка про видання спільної збірки оповідань «Меданські вечори», яка стала б рекламою і новому напрямові, і молодим авторам. Склад збірки був обговорений спільно.

У 1880 році молодий прозаїк узявся написати новелу про один із епізодів франко-прусської війни. У ній повія виявилася набагато моральнішою та людянішою, ніж добропорядні руанські буржуа, що їхали разом із нею в одному диліжансі, і які теж потрапили до рук німців. Новела мала назву «Пампушка». Гучний успіх цієї новели супроводжувався запрошенням Мопассана до співпраці в газеті «Голуа», де незабаром з’явився цикл його новел-нарисів «Недільні прогулянки паризького буржуа».

1880-1890 роки стали найпліднішим періодом життя Мопассана: він опублікував шість романів, понад триста новел та кілька нарисів мандрів. Прославившись завдяки своїй першій новелі, він методично працював, продукуючи щорічно два, а подеколи й чотири томи творів. Справи йшли добре, зробивши його багатим.

1880 рік став для письменника доленосним. У театрі Дежазе з успіхом відбувалася прем’єра його п’єси у віршах «У старі роки». Не без допомоги Флобера поеми та вірші Мопассана були зібрані в окремий том і незабаром повинні були побачити світ. Гі надавав великого значення цій збірці. Але раптова смерть вчителя залишила письменника сам-на-сам з долею.

У вересні та жовтні 1880 Мопассан здійснює подорож по Корсиці, враження від якої відбилися в ряді його нарисів і новел. У 1881 році він подорожує по Алжиру, де відбувалися в той час повстання тубільного населення проти французького колоніального гніту; шляхові нариси письменника були в 1884 році видані у вигляді книги «Під сонцем».

У 1881 році Мопассан опублікував свою першу збірку новел «Дім Тельє», яка перевидавалася дванадцять разів протягом двох років. Літературний успіх письменника зростав від однієї книги до іншої. У 1882 році він видав збірку новел «Мадемуазель Фіфі»; у 1883 році – збірку «Оповідання вальдшнепа». У тому ж році закінчив свій перший роман «Життя», праця над яким тривала шість років, починаючи з 1877 року. Менш як за рік було продано 25 тисяч примірників цього твору.

1884 рік став подарунком для прихильників таланту Мопассана. Побачили світ три прекрасних збірки новел: «Місячне сяйво», «Сестри Рондолі», «Міс Гаррієт». Зиму Мопассан провів у Каннах. Він багато і наполегливо працював. Результатом цієї праці стали збірки новел «Іветта», «Казки дня і ночі», «Туан» і, нарешті, найвідоміший твір письменника – роман «Любий друг». У 1884 році його вперше накриває напад душевної хвороби.

Протягом 1885-1891 років письменник мандрує Італією, Англією, Алжиром, Францією, лікується на місцевих мінеральних водах, відвідує курорти. Не можна не згадати про політ Мопассана 8 липня 1887 на повітряній кулі «Орля»: куля опустився в Бельгії близько гирла Шельди. Потреба відпочивати від паризького шуму, від усіх зв’язків, перебувати в повній самоті спонукала письменника купити зимою 1885-1886 року невелику яхту, якій він дав ім’я «Милого друга». На цій яхті він зробив чимало поїздок по Середземному морю поблизу французьких берегів.

У 1886 році виходять роман Мопассана «Монт-Оріоль» і дві збірки новел: «Маленька Рок» і «Пан Паран». У наступні роки творча продуктивність письменника слабшає і він випускає вже тільки по одному збірнику в рік: «Орля» (1887), «Обранець пані Гюссон» (1888), «З лівої руки» (1889) та «Не корисна краса» (1890). У 1887-1888 роках Гі написав роман «П’єр та Жан», який деякі критики вважають його найкращим творінням.

У листопаді 1889 року помер молодший брат Мопассана, Ерве, що зійшов з розуму; ця смерть пригнічено подіяла на письменника. Мабуть, саме з часу божевілля брата ним опановує передчуття такого ж кінця, і він з розпачем переконується у неможливості поліпшити стан свого здоров’я.

У серпні 1890 року Мопассан розпочав писати «Незнайому душу», яка так і не була закінчена. 1891 року почав роман «Благовіст», який так само не був закінченим.

Протягом двох останніх років свідомого життя письменник болісно переживає втрату колишньої працездатності. Романи «Сильна як смерть» і особливо «Наше серце» далися йому з величезними труднощами.

У ніч проти 2 січня 1892 року Мопассан спробував накласти на себе руки, і, в нападі божевілля, намагався перерізати собі судини на шиї. 6 січня 1892 був госпіталізований до психіатричної лікарні у Парижі.

Помер письменник 6 липня 1893 року. Похований в Парижі, на цвинтарі Монпарнас.

Перші переклади Мопассана українською з’явилися ще за життя автора. Починаючи з 1883 року, різні газети й журнали друкували переклади його статей і оповідань. Серед перекладачів варто виділити Марка Вовчка, Василя Щурата, Осипа Маковея, Івана Рильського та ін. За півтора десятиліття з’явилося понад 40 перекладів різних творів Мопассана. Великим прихильником творчості письменника був Іван Франко. Він підготував збірку новел письменника, що вийшли під назвою «Дика пані» (1899). Після 1917 р. в Україні виходили збірки новел письменника передусім на теми народного життя та про події франко-прусської війни.

З нагоди 175-річчя від дня народження французького письменника Гі де Мопассана у Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого організовано книжкову виставку. В експозиції представлені його твори українською та французькою мовами

Для пошуку інших документів радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування:

1 серпня 2025 – 31 серпня 2025 року

Інформацію підготувала зав. сектору підсобних

фондів відділу обслуговування користувачів Тетяна Скобелко