Aбонемент

До 120-річчя від дня народження Юрія Лавріненка (1905-1987), літературознавця, публіциста, есеїста, історика, громадського та культурного діяча

Юрій Андріянович Лавріненко (псевд. і крипт.: Юрій Дивнич, Юрій Гайдар, Д. Коларгонець) народився 3 травня 1905 р. в селі Хижинці Звенигородського повіту Київської губернії (нині – Лисянського району Черкаської області) в селянській сім'ї.

Закінчив Уманську сільськогосподарську школу (1925) та історико-філологічний факультет Харківського інституту народної освіти (1930). Навчався в аспірантурі Інституту літератури ВУАН, де у 1932 р. під керівництвом О. Білецького захистив кандидатську дисертацію «Український епос козацьких дум».

Одночасно працював у редакціях часописів «Комсомолець України», «Безвірник». У цей період вийшли друком його окремі розвідки: «Блакитний-Еллан», «Василь Чумак. Біографічно-критичний нарис», «Творчість Павла Тичини»; низка статей та рецензій у журналі «Плуг».

У 1932–1933 рр. Юрій Лавріненко – завідувач сектору літератури та мистецтва газети «Вісті ВУЦВК». Належав до Спілки українських селянських письменників «Плуг».

З 24 грудня 1933 р. по 26 лютого 1934 р. перебував під слідством «за шпигунську діяльність і участь у контрреволюційному терористичному угрупованні». Деякий час після звільнення працював агрономом у садівництві в Харкові. У січні 1935 р. знову заарештований і 8 лютого 1936 р. засуджений до п’яти років ув’язнення у виправно-трудових таборах. Термін  покарання відбував у норильському концтаборі.

Від 1939 р. по 1942 р. відбував вільне заслання на Північному Кавказі, де працював агрономом на Мало-Кабардинській сільськогосподарській дослідно-зрошувальній станції. Після повернення в Україну викладав у сільськогосподарській фаховій школі м. Львова.

1944 р. емігрував до Австрії, а у 1947 р. – до Німеччини у табір для переміщених осіб. Упродовж 1940-х років Ю. Лавріненко активно друкувався в еміграційних періодичних виданнях – у журналах «Звено», «Літаври», «Сучасник» та на сторінках газети «Українські вісті». Побачили світ його праці «Шевченко і Драгоманов», «До 100-ліття заснування Кирило-Мефодіївського братства», «Хвильовий на сцені», «25-ліття театру Леся Курбаса “Березіль”», «Пам’яті Юрія Клена» та ін. У 1948-1949 рр. – головний редактор «Українських вістей».

Від 1950 р. Юрій Лавріненко жив у США. Брав участь у заснуванні Об’єднання українських письменників «Слово». У 1954 році очолив його Президію й започаткував видання збірника «Слово» та «Літературно-наукового збірника». Разом з І. Кошелівцем редагував «Українську літературну газету» (1955-1960). Автор багатьох передач, записаних для радіо «Свобода».

Ю. Лавріненко упорядкував покажчик «Ukrainian Communism and Soviet-Russian Policy Toward the Ukraine: An Annotated Bibliography 1917–1953» (2 т., 1953), опублікував критичну рецензію до першого тому «Історії Української РСР» (1953; підготовлений Інститутом історії АН УРСР – нині Інститут історії України НАН України).

Великого розголосу в Україні набула найголовніша його праця «Розстріляне відродження: антологія 1917–1933: поезія–проза–драма–есей», впорядкована ним у рекордно короткий термін – за 18 місяців і видана в 1959 р. у Парижі, з ініціативи й заходами видавництва «Kultura» й Instytutu literackiego, які очолював Є. Ґедройць.

Юрій Лавріненко написав десятки досліджень про письменників-сучасників: М. Рильського, М. Семенка, Т. Осьмачку, Є. Маланюка, І. Сенченка, М. Бажана.

На початку 1980-х р. були надруковані його твори «Павло Тичина і його поема «“Сковорода” на тлі епохи (Спогади і спостереження)», «Чорна пурга та інші спомини». Загалом же бібліографія творів Лавріненка містить майже триста назв.

У 1985 р. Ю. Лавріненко за есеїстичну й мемуарну творчість «Розстріляне відродження» включно із збіркою споминів «Чорна пурга» отримав премію Фундації Антоновичів.

Матеріали з його архіву зберігаються у відділі рукописів і текстології Інституту літератури НАНУ (Київ).

Помер Юрій Лавріненко 14 грудня 1987 року в Нью-Йорку, похований на українському православному цвинтарі в Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі).

До 120-річчя від дня народження Юрія Лавріненка (1905-1987), літературознавця, публіциста, есеїста, історика, громадського та культурного діяча в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку, яка презентує його праці, публікації й статті з періодичних видань про творчий і життєвий шлях.

На виставці представлені документи й публікації з фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Набережно-Хрещатицька, 1; 3-й поверх.

Термін експонування: 2 травня – 31 травня 2025 р.

Інформацію підготувала головний бібліотекар

відділу соціокультурної діяльності Тетяна Кириленко