Aбонемент

До 95-річчя від дня народження Ліни Костенко (1930), української поетеси, письменниці, культурологині, дисидентки, громадської діячки

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів. У 1936 році родина переїхала до Києва, де Ліна закінчила школу на Куренівці і ще школяркою почала відвідувати літературну студію при журналі «Дніпро», який редагував Андрій Малишко. Ці дані біографічної довідки стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авторка згодом розповість у віршах про біженські дороги воєнних років і про «балетну школу» замінованого поля, по якому доводилося ходити, і про перший, написаний в окопі, вірш. У 1946 році опубліковані перші вірші Ліни.

У 1951 році вона вступила до Київського педагогічного інституту. Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики.

1960-і роки стали піковим періодом творчості Ліни Костенко, і водночас періодом її активної громадської діяльності.

Книга «Мандрівки серця», що вийшла в 1961 році, не тільки закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість письменниці, поставила її ім’я серед визначних майстрів української поезії.

Книги Ліни Костенко «Над берегами вічної ріки» (1977), «Маруся Чурай» (1979), «Неповторність» (1980) стали небуденними явищами сучасної української поезії, явищами, які помітно впливають на весь її подальший розвиток.

За роман у віршах «Маруся Чурай» в 1987 pоці Ліна Василівна була удостоєна Державної премії імені Т.Г. Шевченка.

Після Чорнобильської катастрофи Ліна Костенко брала участь у наукових експедиціях до Чорнобильської зони. Вона одна з небагатьох українських письменників, хто регулярно відправлявся туди та висвітлював цю трагедію у своїх віршах.

Перу поетеси належать збірка поезій «Сад нетанучих скульптур» (1987) та збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987), сценарій фільму «Чорнобиль. Тризна» (1993), переклади з польської та інших мов, низка літературознавчих розвідок, що є високими взірцями української критичної думки. «Записки українського самашедшого» (2010) – перший прозовий роман видатної поетеси.

Ліна Василівна Костенко – почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. За книжку «Інкрустації», видану італійською мовою, Ліні Костенко 1994 року присуджено премію Франческа Петрарки (Італія), якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності. У 1998 році у Торонто Світовий конгрес українців нагородив Л. Костенко найвищою своєю відзнакою – медаллю Святого Володимира.

У 1999 році був написаний історичний роман у віршах «Берестечко» і окремою брошурою видана лекція «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», прочитана 1 вересня 1999 року в національному університеті «Києво-Могилянська академія».

У 2000 році Ліна Костенко стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Олени Теліги. Нагороджена відзнакою президента України та орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. Її твори перекладено багатьма європейськими мовами.

Живе та працює Ліна Костенко в Києві.

До 95-річчя від дня народження Ліни Василівни Костенко у Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку, яка знайомить з творчістю та життєвим шляхом письменниці.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування:

17 березня – 31 березня 2025 р

Інформацію підготувала головний бібліотекар

відділу обслуговування користувачів Анна Сладкова

 .