Aбонемент

До 80-х роковин депортації кримськотатарського народу (1944)

18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Через насильницьку депортацію понад 190 тисяч кримських татар втратили дім, батьківщину, рідних, а багато хто – і життя. Верховна Рада України Постановою від 12 листопада 2015 року № 792-VIII визнала депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу.

Спецоперація з депортації кримських татар розпочалася на світанку 18 травня 1944 року. Згідно з таємною постановою Державного комітету оборони «Про кримських татар» від 11 травня 1944 року № 5859-сс, підписаною Сталіним, депортацію мали завершити до 1 червня 1944 року. До її виконання залучили значну кількість репресивних органів – 23 тисячі солдатів та офіцерів НКВД, 9 тисяч оперативників НКВД і Народного комісаріату державної безпеки, 100 легкових, 250 вантажних автомобілів, 67 ешелонів.

Близько 200 тисяч дорослих і дітей, яким давалося на збори від кількох хвилин до пів години, протягом двох днів 18–19 травня 1944 року були завантажені у вагони та депортовані. І вже 20 травня у Москву відзвітували про “очищення” Криму від кримських татар.

Після закінчення Другої світової війни ще майже 9 тисяч кримськотатарських солдатів та офіцерів радянської армії було відправлено на спецпоселення або трудові табори.

Насильницькі вивезених наділили статусом “спецпереселенців”, що передбачало постійний нагляд за ними репресивних органів, реєстрацію в комендатурах, примусову виснажливу фізичну працю. За даними НКВД Узбецької РСР за перші півтора року тільки в Узбекистані померло майже 30 000 кримських татар.

Радянський режим також посилював геноцидні дії стиранням з історії Кримського півострова пам’яті про кримських татар: переписувалася історія, насаджувалися російські імперські наративи про “одвічно російський” Крим, цілеспрямовано та масово поширювалися міфи про “народ-зрадник”. На півострів цілеспрямовано завозили й заселяли в будинки кримських татар переселенців із РРФСР, а назви населених пунктів, вулиць, що мали кримськотатарське походження, перейменовували на російські.

25 червня 1946 року прийнято Закон, який затвердив перетворення Кримської АРСР на Кримську область.

У СРСР трагічну історію депортації кримськотатарського народу замовчували, а мову, культуру корінного народу України забороняли. Таким чином кримських татар позбавили не просто батьківщини, а й власного імені, мови, історії, ідентичності.

Після смерті Сталіна кримським татарам так і не повернули їхні права та не дозволили повернутися на батьківщину. Але від 1967 року, вони робили чисельні спроби оселитися на власній землі, в Криму. Кримськотатарський національний рух за повернення був одним з найефективніших та найяскравіших протестних рухів в СРСР. Справжня масова репатріація розпочалася лише наприкінці 1987 року.

З проголошення незалежності – Україна взяла на себе повну відповідальність за долю всіх своїх громадян, включно з тими, що повернулися на її територію з місць депортації. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України прийняла Постанову № 1140-VII, якою визнала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України та 17 квітня 2014 року Закон України “Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою”.

В умовах тимчасової окупації Криму російською федерацією, коли переслідування кримськотатарського народу окупаційною адміністрацією лише посилилось, вшанування на загальнодержавному рівні пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу та демонстрація солідарності в боротьбі за відновлення їхніх прав набуває важливого міжнародного значення.

До 80-х роковин депортації кримськотатарського народу (1944) в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить видання про трагічний період історії кримськотатарського народу – депортацію 1944 року, життя на чужині та боротьбу за право жити на рідній землі.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Набережно-Хрещатицька, 1; 3-й поверх.

Термін експонування: 18 травня – 31 травня 2024 р.

Інформацію підготувала головний бібліотекар

відділу соціокультурної діяльності Тетяна Кириленко