Понеділок, 27 травня 2024

Новини і події

Графік роботи

Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

До 130-річчя від дня народження Дмитра Чижевського (1894–1977),

українського вченого-енциклопедиста, філософа, культуролога-славіста, лінгвіста, літературо- та релігієзнавця

 

imageДмитро Іванович Чижевський народився 4 квітня 1894 р. в м. Олександрія (нині Кіровоградської області).

 Середню освіту здобув в Олександрійській класичній гімназії. Протягом 1911–1913 рр. вивчав математику і астрономію в Петербурзькому університеті. У 1914 р. він змінив місце навчання та фах – перевівся на історико-філологічний факультет Київського університету Св. Володимира, який закінчив у 1919 р. Восени цього року захистив дипломну роботу, присвячену філософським поглядам Ф. Шіллера. Це дослідження одержало високу оцінку, і Чижевський був залишений при кафедрі філософії "для підготовки до професорського звання" та почав читати лекції з філософії.

Зі студентських років Д. Чижевський брав участь в українському соціал-демократичному русі. Був членом Української Центральної Ради та входив до складу постійного діючого органу Малої Ради. Під час наступних змін влади активної участі в політичному житті України не брав. Своє майбутнє він вирішив присвятити науково-філософським дослідженням.

1921 р. Д. Чижевський емігрував спершу до Польщі, згодом – до Німеччини. У 1922-1924 рр. продовжував вивчати філософію та логіку у Гайдельберзькому та Фрайбурзькому університетах. Серед тогочасних його наставників були видатні філософи ХХ ст. – Е. Гуссерль, К. Ясперс, М. Хайдеггер та ін.

Далі почався плідний період викладацької та наукової роботи, який продовжувався кілька десятиліть. Дмитро Чижевський викладав в Українському високому педагогічному інституті ім. М. Драгоманова в Празі, а з 1929 р. – професор Українського Вільного університету. Своїми працями з філософії та літературознавства Д. Чижевський здобув авторитет у наукових колах, і в 1932 р. його запросили викладати в університеті м. Галле (Німеччина). Крім Галльського університету викладав в університетах Єни та Марбурга, виступав з лекціями в багатьох університетах інших європейських країн. Тісно співпрацював з УВУ та УВАН.

1949 р. Д. Чижевський виїхав до США. Протягом 1949-1956 рр. викладав історію слов’янських літератур та проводив компаративні студії в Гарвардському університеті, завідував філософським відділом Української Вільної Академії наук у Нью-Йорку.

У 1956 р. вчений повернувся до Німеччини й очолив кафедру славістики в Гейдельберзькому університеті, а також заснований при ньому Слов'янський інститут, який перетворив на найкращу славістичну інституцію на теренах Європи.

Вчений був дійсним членом Наукового товариства імені Шевченка, Української вільної академії наук і мистецтв у США, Гайдельберзької Академії наук і Хорватської Академії наук.

Помер Дмитро Іванович Чижевський 18 квітня 1977 р. в м. Гайдельберзі (Німеччина).

Особистий архів вченого зберігається в бібліотеці Гайдельберзького університету, а також в університетах Галле та Гарварда.

У творчому доробку автора понад однієї тисячі праць з історії української та слов’янської літератур, філософії та культури, суспільно-політичної думки, славістики, бібліотекознавства, книгознавства, компаративного літературознавства, структурної лінгвістики та низки ін. галузей і дисциплін. Зокрема студій, присвячених Г. Геґелю, М. Гоголю, І. Канту, Я. Коменському, В. Липинському, Ф. Ніцше, Г. Сковороді, С. Франку, Т. Шевченку, Ф. Шіллеру, Ф. Шеллінгу та ін. Досліджуючи архіви м. Галле, Д. Чижевський віднайшов численні рукописи чеського реформатора освіти, теолога й поета Яна Амоса Коменського (Коменіуса, 1592-1670), який вважався втраченим та латинські поезії Феофана Прокоповича. Вчений першим відкрив слов'янське і зокрема українське бароко, а історію української літератури намагався побудувати як історію стилів: підкреслюючи початковий зв'язок з візантійською культурною сферою та вказуючи на співзвучну зміну стилів з західними впливами (з ХVI ст.). Д. Чижевський одним із перших здійснив систематизацію історико-філософського процесу в Україні. Його загальне бачення становлення й розвитку історії української філософії відзначає реальний початок історико-філософського українознавства як самостійної галузі.

Найвідоміші твори: «Логіка» (1924), «Філософія на Україні» (1926), «Нарис з історії філософії на Україні» (1931), «Філософія Г. С. Сковороди» (1934), «Geschichte deraltrussischen Literarur. Kiever Epoche» (1948, 1960), «Порівняльний нарис слов’янських літератур (1952), «Історія української літератури від початків до доби реалізму» (1956)  та ін.

У 1997 р. була заснована премія НАН України імені Д. І. Чижевського – за видатні наукові роботи в галузі філософських наук.

До 130-річчя від дня народження Д. І. Чижевського (1894 – 1977), українського вченого-енциклопедиста, філософа, культуролога-славіста, лінгвіста, літературо- та релігієзнавця в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить наукові праці видатного вченого, праці дослідників-чижевськознавців та видання про його науковий і життєвий шлях.

На виставці представлені документи й публікації з фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

 

Виставка експонується за адресою:

вул. Набережно-Хрещатицька, 1; 4-й поверх.

Термін експонування: 4 квітня – 30 квітня 2024 р.

 

Інформацію підготувала головний бібліотекар

відділу соціокультурної діяльності Тетяна Кириленко