Aбонемент

До 160-річчя від дня народження Володимира Самійленка (1864 – 1925),

українського поета, драматурга, перекладача

Володимир Іванович Самійленко (літ. псевдоніми – В. Сивенький, Л. Сумний, Іваненко, Полтавець, Смутний) народився 3 лютого 1864 року у м. Великі Сорочинці на Полтавщині (нині село Миргородського району Полтавської області). Його батьком був поміщик Іван Лисевич, а мати – колишня кріпачка Олександра Самійленко.

Початкову освіту майбутній поет одержав у дяка, потім у Миргородській початковій школі. З 1875 по 1884 роки навчався в Полтавській гімназії. У ці роки обдарований, чутливий до художнього слова юнак робить перші спроби перекладати й писати.

З 1884 по 1890 роки навчався на історико-філологічному факультеті Київського університету. Входив до літературно-мистецького гуртка «Плеяда» та брав участь у роботі товариств «Стара громада» й «Братерства тарасівців». Великий вплив на творчість В. Самійленка мали дружні взаємини з І. Франком, Л. Українкою, М. Обачним, Є. Тимченком, М. Лисенком та ін. Він співпрацював з львівськими періодичними виданнями «Зоря», «Правда», «Дзвінок», «Дзеркало», часописом «Буковина», альманахом «Ватра». У цей час вийшла друком його перша збірка «З поезій Володимира Самійленка».

Після закінчення університету з «випускним посвідченням», але без диплома, працював на київському телеграфі. Посада матеріально не забезпечувала поета і він змушений був переїжджати з місця на місце в пошуках заробітку. Від 1893 р. працював у Чернігівському губернському земстві, з 1900 р. – діловодом Кубанського обласного управління, а згодом секретарем повітової земської управи в м. Миргороді.

1905 р. В. Самійленко переїхав до м. Києва, де обіймав посаду коректора в газетах «Громадська думка», «Рада». Співпрацював з журналами «Нова громада» та «Шершень».

У 1906 році Іван Франко з Михайлом Мочульським самі зібрали друковані й недруковані вірші поета 1884-1906 рр. і видали їх у Львові за його власним прізвищем під заголовком «Україні» з передмовою І. Франка.

Нестатки та злидні змусили поета знову повернутися на Чернігівщину. Склавши екзамен на нотаріуса, відкрив нотаріальну контору в м. Добрянка, де й працював до 1917 р.

За української державності Самійленко служив у міністерствах освіти й фінансів, а в 1920 р. емігрував з урядом УНР до Галичини, окупованої Польщею. Повернувшись з еміграції у 1924 р., працював у Києві редактором у видавництві художньої літератури.

Помер Володимир Іванович Самійленко 12 серпня 1925 р. Похований в м. Боярці під Києвом.

У творчому доробку письменника ліричні та сатиричні вірші, переклади творів світової класики.

Яскраву сторінку поетичної творчості В. Самійленка становить його пейзажна та інтимна лірика. Це цикли віршів «Весна», «Сонети», «Її в дорогу виряджали», а «Вечірня пісня» поета, покладена на музику композитором Кирилом Стеценком, стала народною піснею.

Значне місце у творчості митця посідає його філософська лірика, де звучать роздуми про сенс людського буття, про вічність, плин матерії у часі й просторі, про єдність матеріального і духовного початку.

У низці віршів В. Самійленко торкається традиційної теми ролі митця, мистецтва в суспільному житті: «Пісня», «Елегії», «Орел», «Не вмре поезія», «На роковини смерті Шевченка», «26 лютого», цикл «Вінок Тарасові Шевченку, 26 лютого». Роль Т. Шевченка у розвитку української мови поет розкрив у поезії «Українська мова (Пам’яті Т. Г. Шевченка)».

В. Самійленко був блискучим майстром сатири й гумору. Кращі його сатиричні твори: «Ельдорадо» (1886), «Як то весело жить на Вкраїні» (1886), «На печі» (1898), «Мудрий кравець» (1905), «Невдячний кінь» (1906). Поезії «Дума-цяця», «Міністерська пісня», «Новий лад» стали яскравими зразками нещадної політичної сатири.

Він автор драматичних творів «Драма без горілки» (1895), «Дядькова хвороба» (1896), «У Гайхан-Бея» (1897) та визначної драматичної поеми «Маруся Чураївна» (1896).

Відомий В. Самійленко і як перекладач. Його перу належать переклади українською мовою творів Гомера, Данте Аліг’єрі, П. Бомарше, Ж.-Б. Мольєра, Дж. Байрона, П. Беранже та ін.

            До 160-річчя від дня народження Володимира Самійленка (1864 – 1925), українського поета, драматурга, перекладача у Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить ліричні, сатиричні й гумористичні поезії; переклади з античної та західноєвропейської поезії; автобіографічні нотатки та статті з періодичних видань, які розкривають життєвий й творчий шлях письменника.

На виставці представлено документи з фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Набережно-Хрещатицька, 1; 4-й поверх.

Термін експонування: 3 лютого – 4 квітня 2024 р.

Інформацію підготувала головний бібліотекар

відділу соціокультурної діяльності Тетяна Кириленко