Четвер, 20 червня 2024

Новини і події

Графік роботи

Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

Скарбниця нації: українська культурна спадщина

(Матеріальна культурна спадщина)

 

“Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема”

В. Сосюра

 

imageКультурна спадщина складає значну частину нашого життя. Вона оточує нас в будівлях наших міст і виражається через природні ландшафти та місця археологічних розкопок. Це не тільки література, мистецтво та предмети, але і ремесла, які ми вивчаємо, історії, які ми розповідаємо, їжа, яку ми їмо і фільми, що ми дивимося.

Культурна спадщина кожного народу це не лише сукупність успадкованих сучасниками культурних цінностей від попередніх поколінь. Це джерело життя, з якого черпає кожна нація, кожен народ і без якого неможливий успішний розвиток держави.

Подорожуючи різними країнами, ми в першу чергу вивчаємо культуру певного народу, його духовні цінності, традиції та вірування, вивчаємо мову, намагаємося зрозуміти їх суть. І відповідь до такого розуміння криється в глибинах народної культури, що проявляється у матеріальній і нематеріальній культурній спадщині кожної нації.

Під «матеріальною культурною спадщиною» розуміються: пам’ятки, ансамблі, визначні місця, а також: вміст бібліотек, музеїв, архівів; архітектурні будівлі (церкви, монастирі, замки, палаци) та інші культурні та архітектурні пам’ятники.

В Конвенції ЮНЕСКО термін «нематеріальна культурна спадщина» означає ті звичаї, форми показу та вираження, знання та навички, а також пов’язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, які визнані спільнотами, групами й у деяких випадках окремим особами як частина їхньої культурної спадщини. Ця нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління і постійно відтворюється.

Найкращі взірці комплексів і ансамблів культурної та природної спадщини України, що мають універсальне значення для всього людства, внесені до Списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Серед таких об’єктів – шість історико-культурних і один природний: «Київ: Собор Святої Софії і прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра» (1990); «Ансамбль історичного центру м. Львова» (1998); «Геодезична дуга Струве» (мережа тріангуляційних пунктів, простягається Європою; спільна серійна номінація; 2005); «Букові праліси й давні ліси Карпат та інших регіонів Європи» (спільна серійна номінація; 2007); «Резиденція митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях» (2011); «Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора» (м. Севастополь, тепер тимчасово окупована територія; 2013); «Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі та України» (спільна серійна номінація; 2013).

Існує ще один список – об’єктів, що пропонуються включити до Списку всесвітньої спадщини. Наразі він нараховує 16 споруд і заповідників.

На державному обліку перебувають близько 170 тис. нерухомих пам’яток культурної спадщини, що розташовані на території України. Станом на 2021 понад 15 тис. пам’яток національного (1167 об’єктів) і місцевого значення внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Найвизначніші комплекси пам’яток оголошені державними історико-культурними заповідниками. Станом на 2021 в Україні діє 65 таких заповідників, з них 24 є національними. У м. Києві – 6 заповідників, з яких 4 мають статус національних. З українським державотворенням пов’язані заповідники у колишніх гетьманських столицях – «Чигирин», «Глухів», «Гетьманська столиця» (у м. Батурині Чернігівської обл). Тепер усі заповідники є закладами музейного типу, що мають не тільки нерухомі пам’ятки, а й музейні фонди та експозиції, кількісно і ціннісно порівняні із провідними національними музеями. За характером культурної спадщини та специфікою діяльності до заповідників близькі музеї просто неба. Є Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця», Національний музей народної архітектури та побуту України (обидва – у м. Києві), Музей народної архітектури та побуту в м. Львові імені Климентія Шептицького, Закарпатський музей народної архітектури та побуту (м. Ужгород), Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту (м. Чернівці), Музей народної архітектури та побуту Прикарпаття (с. Крилос Івано-Франківської обл.), Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини (м. Переяслав Київської обл.; входить до Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав»). Історико-культурні заповідники й музеї просто неба – це інституції пропаганди історичних знань, формування модерної національної ідентичності. Водночас вони одержують кошти для збереження культурної спадщини та мають вагоме перспективне значення для розвитку внутрішнього й зовнішнього туризму.

Нині місце України в європейському культурному просторі значно залежить від ставлення до історичної пам’яті, рівня збереженості національних традицій та власне культурної спадщини. Усі відповідні об’єкти на території України, у межах її територіального моря та прилеглої зони охороняються згідно з чинним законодавством – це є одним із пріоритетних завдань органів державної влади й місцевого самоврядування, а також міжнародно-правовим зобов’язанням. Окрім того, Україна не лише забезпечує збереження всіх історичних та інших пам’яток, що становлять культурну цінність, а й уживає заходів для повернення розташованих за її межами культурних цінностей народу. Все це є унікальним духовним і соціальним капіталом, ресурсом сталого розвитку суспільства.

Історико-культурна спадщина, втілюючи цінності різних поколінь українців, відтворює багатовікову історію розвитку нашого суспільства та надає кожній особистості стале відчуття приналежності до національної спільноти. Ці аспекти в рази актуалізувалися від початку повномасштабного вторгнення в Україну російської федерації. Численні втрати від свідомого знищення загарбником культурних цінностей, які не можна оцінювати лише в майнових категоріях, потребують захисту, збереження та відновлення, адже культурна спадщина є джерелом переформатування культурних наративів та сенсів українського суспільства, його подальшого зростання і духовного розвитку, формування спільної історичної пам’яті.

Внаслідок російської агресії майже 1 300 об’єктів культурної інфраструктури пошкоджені або повністю зруйновані і близько 500 пам’яток культурної спадщини, об’єктів культурної спадщини в різних регіонах. Війна це не тільки фізичне знищення об’єктів, це знищення пам’яті, знищення можливостей в майбутньому. Ситуація з музейними колекціями, приватними колекціями, архівними та бібліотечними зібраннями дуже складна. Російські загарбники вивезли частини музейних колекцій з тих територій України, які знаходились під окупацією, зокрема з Херсонської області.

У Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого організовано книжкову виставку «Скарбниця нації: українська культурна спадщина», яка ознайомить користувачів з історією, неповторною архітектурою, таємницями та легендами казкових замків, непорушних фортець, величних палаців і храмів. Виставка допоможе здійснити подорож історичними місцями, розповість про відомі та маловідомі пам’ятки України. Запрошуємо до перегляду!

 

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх,

загальний читальний зал № 1

Термін експонування: 01 січня – 31 грудня 2024 р.

 

Інформацію підготувала

завідувач відділу обслуговування користувачів Оксана Круліковська