Aбонемент

До 1045-річчя від дня народження Ярослава Мудрого (978-1054), Великого князя Київського, державного та політичного діяча Київської Русі

Ярослав Володимирович (роки правління 1015-1054) – видатний державний діяч, Великий князь Київської Русі та відомий воєначальник. Завдяки багатьом реформам та досягненням, які мали колосальний вплив на розвиток Русі, отримав прізвисько Ярослав Мудрий.

Народився майбутній князь у 978 або у 979 році. Його мамою була княгиня Рогніда – дочка правителів Полоцька, який завоював його батько – майбутній хреститель Русі князь Володимир Великий. Перший політичний досвід Ярослав почав отримувати дуже рано. У десятирічному віці Володимир призначив його керівником Суздальської землі. У 1010 році поставив правити Новгородом – основним торговим і військовим центром північної частини Київської Русі. Такий крок свідчив про те, що князь Володимир побачив у молодого сина риси жорсткого, але справедливого правителя. У 1014 році Ярослав підняв повстання проти свого батька за київський престол. Після смерті Володимира Великого у 1015 році протягом декількох років боровся за титул князя з братами і в підсумку переміг.

Ярослав Володимирович зійшов на київський престол у 1019 році після чотирирічної війни зі своїм братом київським князем Святополком Окаянним. Того ж року він був змушений поступитись частиною володінь полоцькому князю Брячиславу Ізяславичу, якого призначив намісником у Києві, а сам правив із Новгорода. У 1023 році на володіння Ярослава напав його зведений брат тмутараканський князь Мстислав, котрий заволодів Черніговом і змусив Ярослава поділити землі по Дніпру.

По смерті Мстислава у 1036 році Ярослав, остерігаючись боротьби за київський престол, захопив Псковське князівство, володіння свого молодшого брата Судислава, а його самого заточив у тюрму у Пскові, де той пробув 23 роки. Лише позбувшись конкурентів, Ярослав наважився переїхати з усім двором до Києва, де того ж року розбив печенігів.

У наступні роки Ярослав вів успішні війни проти литовських та фінських племен, здійснив невдалий похід у Візантію, проте зумів укріпити кордони своїх володінь, заклавши міста Ярославль (нині – росія), Ярославль (нині – Ярослав, Польща), Корсунь, Гюргів (нині – Біла Церква), Новгород-Сіверський.

Проводячи активну міжнародну політику, для всіх своїх дітей Ярослав влаштував шлюби з членами королівських сімей різних європейських країн, за що його назвали «тестем Європи». Завдяки цим шлюбам Київська Русь зміцнила своє політичне становище в Європі. У 1042 році його син Ізяслав одружився на Гертруді, дочці польського короля Казимира, який взяв за дружину сестру Ярослава Марію; через три роки Єлисавета Ярославна вийшла заміж за норвезького князя конунга Ґаральда Сміливого, у 1046 році Анастасія Ярославна – за угорського короля Андраша I, а в 1051 році Анна Ярославна коронувалась на французький престол як дружина короля Генріха I Капета.

Ставши великим князем, Ярослав звів усі закони держави до єдиної цілісної системи – «Руської Правди». У цих законах він виявив чоловіколюбність та милосердя, замінивши прийняті раніше тілесні покарання і страту на грошові штрафи та інші легші кари.

Князь Ярослав Мудрий дбав про розвиток культури народів Київської Русі. За його правління у великих містах держави відкривалися школи, створювалися місця, де переписувалися книги.

Будівельний бум на Русі розпочався з часів правління батька Ярослава – Володимира. За правління Ярослава були побудовані храм Благовіщення на Золотих воротах, храм святого Георгія і святої Ірини, і кілька інших.

Після перемоги над печенігами у 1036 році, Ярослав Мудрий наказав будувати собор Святої Софії – майбутню найвеличнішу релігійну споруду Київської держави. Цей храм був розкішно оздоблений. У оформленні його фресками та мозаїками брали участь найкращі майстри з Греції. При Софії Київській була заснована школа богослов’я. Храм став своєрідним вищим навчальним закладом. У його школі отримували освіту діти з кращих боярських родів. У соборі, в спеціальному приміщенні, ченці перекладали твори європейських авторів на давньоруську мову.

Також при Ярославові значно розширився Київ. За свідченнями тогочасних істориків, місто стало за красою суперником Константинополя. Площа території міста збільшилася у 7 разів. За наказом князя були зведені Золоті Ворота – парадний в’їзд до Києва, оздоблений дорогоцінними металами та камінням. Дружина правителя – Інгігерда на свої кошти збудувала та утримувала храм Святої Ірини. Київ став одним з найбільш освічених і найбагатших міст  Європи. Тому біля київських Золотих воріт встановлено пам’ятник Ярославу Мудрому.

Ярослав Мудрий мав велику власну бібліотеку. За свідченнями істориків, вона складалася з кількох тисяч книг. Але досі жодних слідів зібрання не зберіглося. За деякими версіями, вона була викрадена Батиєм або увійшла до багатств Івана Грозного.

Ярослав брав активну участь у справах церкви. За його правління була створена Київська митрополія, яка організаційно підпорядковувалася патріархові Константинополя. У 50-ті роки XI століття були закладені перші руські монастирі (Києво-Печерська лавра, Софія Київська та Ірининський собор), які пізніше стали центрами культури та опорою християнської віри.

Вперше, вже в XI столітті, князь Ярослав Мудрий зробив крок до автокефалії: запропонував собору єпископів Київської Митрополії поставити Київським митрополитом Іларіона – русича, що і було звершене у Святій Софії. Тоді спільно з митрополитом Іларіоном вони уклали для Церкви «Ярославів устав», в якому візантійське церковне право було пристосоване до умов і потреб життя на Русі. Він обстоював канонізацію святої княгині Ольги, рівноапостольного князя Володимира та його підступно вбитих синів, князів Бориса і Гліба.

Правив Ярослав 37 років і помер 20 лютого 1054 року у Вишгороді, де проживав останні роки, переживши на чотири роки Інгігерду і на два роки свого старшого сина Володимира. Він був похований у Софійському соборі в Києві, де його мармуровий саркофаг зберігається до сьогодні, але останки князя з нього безслідно зникли. Замість них в саркофазі були виявлені останки невідомих жінок. Місцезнаходження праху Ярослава невідоме.

Ярослав Мудрий зробив для Київської Русі багато доброго й важливого. Він став лідером нації та могутнім володарем однієї з найбільш розвинених країн Європи того часу. Ярослава Мудрого справедливо називають фундатором книжності та вченості на Русі: він – засновник шкіл при храмах, книжкових майстерень (скрипторіїв), першої бібліотеки при Святій Софії Київській, яка згодом стала чи не найбільшою у цій частині світу книгозбірнею. Більша частина діянь князя пережили свій час. Його спадком стали літописи і закони, добре налагоджені зв’язки з країнами Європи. Він – зразок мудрого й успішного державного управлінця, реформатора, будівничого, просвітителя, пам’ять про якого живе вже майже тисячу років, і житиме ще дуже довго.

У 2008 році Ярослав Мудрий був визнаний першим зі ста великих українців за підсумками  опитування громадської думки «Великі українці». Його портрет зображено на банкноті та монеті номіналом 2 гривні, на пам’ятній срібній монеті номіналом 10 гривень. На честь державотворця в Україні засновано Орден князя Ярослава Мудрого І, ІІ, III, IV і V ступеня, який вручають за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров’я, за благодійну, гуманістичну та громадську діяльність.

До 1045-річчя від дня народження Ярослава Мудрого (978-1054), Великого князя Київського, державного та політичного діяча Київської Русі Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого організувала книжкову виставку.

Для пошуку інших видань даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх,

Термін експонування: 01 квітня – 31 грудня 2023 р.

Інформацію підготувала зав. відділу обслуговування користувачів

Оксана Круліковська