Субота, 13 квітня 2024

Новини і події

Графік роботи

Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

До 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди (1722 - 1794),

видатного українського філософа, просвітителя-гуманіста,

поета, педагога 

 

image

 

 

Благословенні ви, сліди,  

Не змиті вічності дощами,

Мандрівника Сковороди

З припорошілими саквами,

Що до цілющої води

Простує, занедбавши храми

                         М. Т. Рильський

 

 

У 2022 році Україна відзначає 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди – великого народного мислителя, просвітителя і письменника, поета, музиканта, педагога, одного з найзагадковіших християнських філософів світу.

Григорій Сковорода – видатна постать у культурному й літературному житті України XVIII ст. Ще за життя його порівнювали із Сократом та Діогеном, ставили в один ряд із сучасником – французьким просвітителем Жан-Жаком Руссо. Він був всебічно обдарованою людиною – знавцем античності й середньовіччя, володів кількома мовами: латинською, старогрецькою, староєврейською, польською, німецькою, російською. Постійно вчився, поглиблював свої знання, передаючи їх іншим – учням, знайомим, випадковим слухачам. Мандруючи Україною і світами, він цікавився життям, звичаями, віруваннями, мистецтвом інших народів, вкраплював у свої твори враження від побаченого і почутого.

Значна роль Г. Сковороди у становленні нової української літератури. Він став ідейним предтечою, попередником Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Тараса Шевченка. Його поетична і прозова творчість стали органічним складником нового письменства, яке розвивало гуманістичні, демократичні ідеї. Кращі поезії Григорія Сковороди ще за життя стали народними піснями, ввійшли до репертуару народних співаків – кобзарів і лірників, зазнали народних переробок.

Народився Григорій Савич Сковорода 3 грудня 1722 року в селі Чорнухи на Полтавщині в сім’ї малоземельного козака. З ранніх літ відзначався схильністю до зосередженості на своєму внутрішньому світі, твердістю духу, великим бажанням до науки і знань. Дитинство і юнацькі роки пройшли серед людей, які не знали кріпосного права і залишили глибокий слід в його свідомості, вплинули на формування волелюбного і незалежного характеру.

За звичаєм того часу він закінчив початкову чотирирічну дяківську школу у рідному селі і дванадцятирічним хлопцем у 1734 р. подався до Києва, де вступив у славнозвісну Києво-Могилянську академію, бібліотека якої стала для нього джерелом знань. Навчання давалося легко, і всі найкращі похвали належали йому.

З 1742 по 1744 рр. жив у Петербурзі, був співаком придворної капели. Прославився чудовим басом, майстерною грою на скрипці, флейті, бандурі, цимбалах і сопілці та композиторським талантом – створював музику на власні вірші.

У 1750 р. у складі російської місії Сковорода виїжджав за кордон і три роки мандрував Угорщиною, Словаччиною, Польщею. Відвідав Братиславу, Відень, Будапешт. Бував в університетах, слухав лекції знаменитих професорів, працював у бібліотеках, студіював філософські праці й, володіючи багатьма мовами, дискутував з ученими різних країн.

Після повернення у 1753 р. в Україну був запрошений на посаду викладача поетики в Переяславський колегіум. Одержавши за кордоном додаткову освіту, став впроваджувати у навчальний процес новаторські ідеї. Розроблений ним спеціальний курс мав на меті доступно і просто донести до учнів досягнення поетичної науки, проте нові підходи молодого вчителя до викладання викликали невдоволення керівництва. Студенти любили викладача, але той незабаром мусив залишити колегіум, бо працювати стало нестерпно від цькування й доносів. Можновладці хотіли позбутися людини, яка привселюдно заявила: «Весь світ спить, пора прокидатися!».

Григорій Сковорода згодом почав працювати домашнім учителем і вихователем сина поміщика Степана Томари у його маєтку в селі Коврай неподалік Переяслава. Саме тоді він створює найвідомішу поетичну збірку «Сад божественных песней», об’єднавши 30 віршів, написаних у різний час.

З 1759 р. для Григорія Савича розпочинається новий період педагогічної праці – його запрошують до Харківського колегіуму читати курси поетики, синтаксису і грецької мови. Він погоджується, прагнучи ширити науку в дусі гуманізму й просвітительства. Педагог-новатор набуває популярності завдяки своєму талантові, ораторським здібностям й розумові вченого. З добрих намірів Г. Сковороді запропонували прийняти постриг, оскільки за статутом колегіуму, викладачами могли бути висвячені на священників або ченці. Але педагог категорично відмовився через те, що ставився до світу священників не зовсім приязно.

Працюючи в колегіумі ще три навчальних роки, філософ згуртовує навколо себе здібних учнів, веде з ними довгі бесіди, навчає грі на органі, сопілці, організовує хор. З цього часу починаються його дружні стосунки з учнем Михайлом Ковалинським, який став найближчим другом, а в майбутньому й біографом вчителя. Саме в листах до нього Григорій Савич висловлював найважливіші ідеї, що пізніше ставали основою філософських трактатів.

Великий авторитет Г. С. Сковороди серед учнів, його сміливі викривні промови проти неправедного життя чернецтва, прямота, критика фальші, новаторські підходи до викладання посилюють заздрощі та неприязнь до нього колег і особливо вороже налаштовують нове керівництво. Поета починають переслідувати, забороняють проводити позакласні заняття з юнацтвом, тому в 1769 р. він залишає колегіум.

У житті Г. Сковороди настав новий період, сповнений матеріальних нестатків і життєвих незгод, проте плодотворний у творчому відношенні –  він стає мандрівним філософом, народним просвітителем і впродовж 25 років, до самої смерті веде життя бездомного мандрівника. Свідомо, не заживши ні домівки, ні майна, ні родини, він ходить по містах і селах з книгою в руці й торбиною за плечима. Завжди був бажаним гостем у хатах простого народу, де знаходив і притулок, і харчі, і турботу. Зупинявся і у своїх приятелів з середовища тодішньої інтелігенції – священників, службовців, купців, поміщиків.

Саме цей час став вершиною його творчості. Керуючись власною життєвою філософією й педагогічним досвідом, Григорій Савич намагається через свої твори донести до людей власне розуміння вдосконалення людської «натури». А щоб бути зрозумілим якомога ширшій аудиторії, обирає основним засобом спілкування з народом казки, байки, складає притчі, пісні, думи, На цей час припадає і початок написання п’ятнадцяти байок, які пізніше ввійшли до збірки «Басни Харьковския». Сковороду вважають зачинателем жанру байки.

На кількаразові пропозиції опублікувати свої книги, мандрівний філософ неодмінно відмовляв. Свої твори зазвичай залишав у тому домі, де їх було завершено. Вони передавалися з рук у руки і дбайливо переписувалися.

Увесь творчий доробок Григорія Сковороди, який включає 18 філософських творів, 7 перекладів, збірник «Сад Божественних пісень», «Басни Харьковськия», – це єдина система поглядів, єдина філософія. Провідне місце у філософській  системі Г. Сковороди займає розроблена ним теорія пізнання. Пізнаючи себе і навколишній світ, людина самоутверджується, розвиває свої природні нахили і здібності, обирає свій шлях і усвідомленою «спорідненою» працею виконує своє земне призначення. У центрі філософії мислителя – питання про щастя людини і шляхи його досягнення.

Серед доробків Григорія Сковороди чільне місце займає епістолярна спадщина. Автор наповнював листи численними барвистими образами, цитатами грецьких та римських класиків, мудрими повчаннями, філософськими роздумами, вишуканими віршами.

Незвичний спосіб життя філософа, його вільнодумство, критика офіційної церкви і виступи проти існуючих порядків створили йому велику популярність в Україні та далеко за її межами.

Помер Григорій Сковорода 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (нині Сковородинівка) на Харківщині. Згідно заповіту його було поховано не на кладовищі, а в улюбленому місці – на високому пагорбі, під могутнім дубом. На надгробку викарбували напис: «Світ ловив мене, та не впіймав…» заздалегідь складений ним самим. Ця епітафія цілком відповідає життєвому кредо українського філософа.

В 1972 р. в Сковородинівці був заснований Національний літературно-меморіальний музей Г. С. Сковороди.

До 300-річчя з дня народження Григорія Сковороди в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить документи й публікації з фондів бібліотеки: літературні твори, філософські трактати, діалоги, притчі та байки  Г. Сковороди, наукові, науково-популярні, довідкові видання.

Пропонуємо додаткову розширену підбірку документів, де розглядаються питання творчої особистості та унікальної багатогранної спадщини великого філософа, поета, педагога.

Радимо скористатися  електронними ресурсами бібліотеки  та традиційними картковими каталогами.

 

Виставка експонується за адресою:

вул. Набережно-Хрещатицька, 1; 4-й поверх, загальний читальний зал.

Термін експонування: 22 листопада – 31 грудня

 

Інформацію підготувала головний бібліотекар

 відділу соціокультурної діяльності Мазаєва О. В.