«Україно моя, мені в світі нічого не треба,
Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти».
Андрій Малишко «Україно моя!»
Андрій Самійлович Малишко (14 листопада 1912, Обухів – 17 лютого 1970, Київ) – український поет, перекладач, літературний критик.
У 1930 р. юнаком надрукував перші вірші в журналах «Молодий більшовик» та «Глобус». Закінчивши у 1932 р. Київський інститут народної освіти, працював учителем в Овручі. Відслуживши рік у армії, переїхав до Харкова й працював журналістом.
Упродовж 1935–40 pp. Андрій Малишко видав збірки: «Батьківщина» (1936), «Лірика», «З книги життя» (1938), «Народження синів» (1939), «Листи червоноармійця Опанаса Байди», «Березень», «Зоревідні», «Жайворонки» (усі – 1940). У цей же період написав поеми «Трипілля» (надруковано лише уривки), «Ярина», «Кармалюк», «Дума про козака Данила». У 1941–1944 pp. поет служив військовим кореспондентом у газетах «Красная Армия», «За Радянську Україну», «За честь Батьківщини», де виступав і як поет, і як публіцист; видав сім збірок поезій: «До бою вставайте!» (1941), «Україно моя!» (1942, виходила двічі), «Понад пожари» (1942), «Слово о полку» (1943), «Битва» (1943), «Полонянка» (1944), «Ярославна» (1946). Героїко-трагічний пафос циклу з п'яти віршів «Україно моя!», написаного 1941 p., передавав щирий особистий біль за рідну землю, віру в її визволення. «Україно моя!» – одне з найяскравіших поетичних явищ років війни. У 1944–1947 рр. Малишко працював відповідальним редактором журналу «Дніпро».
За життя поет видав близько сорока збірок. У своїх творах Андрій Самійлович повертається в дитинство, з вершин життєвого досвіду і мудрості осмислює минуле й сучасне, розмірковує над майбутнім. Але найголовніше те, що в українську літературу він увійшов як поет-пісняр, бо пісні на його вірші вже давно сприймаються як народні. Андрій Малишко співпрацював із багатьма композиторами, але особливо плідно, починаючи з 1949 року (від першої пісні «Колгоспний вальс» і до останньої – «Стежина») – із Платоном Іларіоновичем Майбородою, створивши понад 30 пісень. Написав тексти пісень до фільмів: «Макар Нечай» (1940), «Богдан Хмельницький» (1941), «Роки молодії» (1942), «Щедре літо» (1950), «Долина синіх скель» (1956), «Лілея», «Таврія» (1959), «Чорноморочка» (1960), «Абітурієнтка» (1973). А також сценарії до кінокартин: «Навіки з російським народом» (1954), «Квітуча Україна» (1961), «Ми з України» (1962). Уся пісенна спадщина поета є надзвичайно багатогранною, їй притаманний глибокий ліризм в оспівуванні найсвітлішого почуття – кохання, живої краси рідного краю, його природи, філософські узагальнення та глибокі роздуми над людською долею.
Андрій Самійлович Малишко полишив нам не тільки пісенну та поетичну спадщину, а й значну кількість публіцистичних і літературно-критичних творів. Досить плідною була і його перекладацька діяльність. Його твори також широко перекладались на чеську, англійську, німецьку, корейську та інші мови.
Відомий Андрій Малишко і як активний громадський діяч. Він обирався депутатом Верховної Ради УРСР. За видатні заслуги в літературі та участь у Великій Вітчизняній війні поет нагороджений орденами і медалями Радянського Союзу. Книга Андрія Малишка «Далекі орбіти» відзначена Шевченківською премією.
Про багатогранну творчу діяльність А. С. Малишка розповідає виставка, присвячена 100-річчю від дня народження великого митця. Експозиція містить найвідоміші збірки автора, тексти його пісень, матеріали конференцій, присвячених дослідженню життя і творчості поета. На виставці представлено документи із фондів НПБУ. Для пошуку інших видань автора радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.
Інформація підготовлена відділом СКД
Бібліотека