Aбонемент

До 85-річчя від дня народження Є. П. Гуцала (1937–1995),

українського письменника, кінодраматурга

Євген Пилипович Гуцало народився 14 січня 1937 р. в с. Старому Животові (нині Новоживотів) Оратівського району Вінницької області в родині сільських учителів.

Після закінчення у 1959 р. Ніжинського педагогічного інституту (нині Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя) працював у редакціях газет Вінниччини, Львівщини та Чернігівщини. З 1961 р. трудився в газеті «Літературна Україна», потім у видавництві «Радянський письменник» (нинi «Український письменник»).

Перша збірка оповідань Є. Гуцала «Люди серед людей», що вийшла друком у 1962 р., одразу ж привернула до себе увагу своєю емоційністю та відтворенням розмаїтих живих характерів. Відтоді одна за одною виходять нові збірки письменника: «Яблука з осіннього саду» (1964), «Скупана в любистку» (1965), «Хустина шовку зеленого» (1966), «Запах кропу» (1969) та ін. Автор живе у постійному пошуку нових форм і стилістичних засобів зображення тогочасної дійсності, порушує проблеми народознавчого, морально-етичного і філософського плану.

Євген Гуцало ввійшов до плеяди українських письменників-шістдесятників. Упродовж 1960-х рр. ХХ ст. йому вдавалося реалізовувати свій творчий потенціал й разом з Ліною Костенко, Миколою Вінграновським, Іваном Драчем, Григором Тютюнником та іншими, творити новітню українську літературу.

В часи переслідування незалежної інтелігенції та письменників Є. Гуцало зберіг свою самобутність, продовжував писати з гострою сатирою, переборючи цензурні настанови.

У 1970-х рр. виходять його книжки: «Серпень, спалах любові» (1970), «Дівчата на виданні» (1971), дилогія «Сільські вчителі» (1971) та «Шкільний хліб» (1973) «Весна високосного року» (1973), «Орлами орано» (1977), «Полювання з гончим псом» (1980).

Поміж великої кiлькостi прозових творів, митець завжди залишав місце і для поезії, яка стала для нього віддушиною. У 1981 р. з під пера письменника вийшла поетична збірка Є. Гуцала «Письмо землі», що з'явилась через двадцять років після виходу збірки поезій «Зелена радість конвалій». Далі вийшли друком книжки віршів «Час і простір» (1983), «Живемо на зорі» (1984), «Напередодні нинішнього дня» (1989). Його вірші – своєрідне повернення до стану любові, людяності, доброти.

 Протягом 1981-1984 рр. письменник написав романи: «Позичений чоловік», «Приватне життя Феномена» та «Парад планет». Об’ємна трилогія вирiзнялась щедрістю використання прислів’їв та приказок, анекдотів, притч тощо та викликала різні, іноді полярні думки і в критиків, і в читачів.

Про високодуховні стосунки чоловіка й жінки Євген Гуцало створив епос-ерос «Блуд» (1992) та «Імпровізація плоті» (1993).

Мистецький хист письменника також яскраво виявився в жанрі публіцистики та літературної критики. Видатною подією став вихід його книжки «Ментальність орди» (1996), до якої увійшли історико-публіцистичні статті про україно-російські відносини, опубліковані раніше на шпальтах «Літературної України».

Від початку своєї творчості Є. Гуцало залюбки писав для дітей. Найвідоміші книжки: «Олень Август» (1965), «Пролетіли коні» (1966), «З горіха зерня» (1967), «У лелечему селі» (1969), «Дениско» (1973), «За обручем» (1976), «Зелене листячко з вирію» (1977), «Саййора» (1980), «Жовтий гостинець» (1981) «Пролетіли коні» (1984) та ін. Письменник дуже тонко відчував чистий світ дитинства. Він сам вглядався у світ дитячими очима, бачив його загадковим, чистим, люблячим чи жорстоким і немилосердним. Окремі твори письменника внесені до обов'язкової програми з української літератури загальноосвітньої школи.

Відомий Є. Гуцало і як кінодраматург. Він – автор сценарію документальної стрічки «Зустрічі на будові» (1963). За мотивами його творів знято фільми : «У лузі на старому дивані» (1981), «Виїзний товариський суд» (1981), «Парад планет» (1984), «Солом'яні дзвони» (1986), «Марія» (1987). У 1996 р. за однойменним романом вийшла теленовела «Блуд» (серіал «Острів любові»).

Євген Гуцало – лавреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1985), літературної премії імені Юрія Яновського (1982), Міжнародної премії О. і Т. Антоновичів (1994), Всеукраїнської премії імені Івана Огієнка (1995). 

Євген Пилипович Гуцало помер 4 липня 1995 р. Похований у Києві на Байковому кладовищі. З метою увічнення пам’яті видатного українського письменника, у 1998 р. на будинку № 3, що по вулиці Михайла Омеляновича-Павленка, де він жив і працював, встановлено меморіальну дошку.

У 2000 р. Вінницьке земляцтво у м. Києві заснувало Всеукраїнську літературно-мистецьку премію імені Євгена Гуцала. Лавреати премії – українські літератори й митці, творчі здобутки яких пов'язані з українським Поділлям.

Як зазначав літературознавець Вiталiй Дончик: «Євген Гуцало дивовижний, надзвичайний письменник, загадковий, розкритий нами, критиками, істориками літератури, сучасниками тільки в якійсь невеличкій частині його безмежного, талановитого, людяного, духовно витонченого світу».

До 85-річчя від дня народження Є. П. Гуцала (1937–1995), українського письменника, кінодраматурга в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку, яка експонує видання, що знайомлять з творчою спадщиною письменника, а також містить літературу про його життєвий і творчий шлях.

На виставці представлені документи й публікації з фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами. 

Виставка експонується за адресою:

вул. Грушевського Михайла, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 14 січня – 31 січня 2022 р. 

 Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності Кириленко Т. І.