Середа, 18 травня 2022

Новини і події

Графік роботи

Понеділок - п'ятниця
з 10:00 до 20:00;
субота, неділя -
з 10:00 до 18:00.
Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

До 150-річчя від дня народження М. К. Вороного (1871–1938), українського письменника, перекладача, театрознавця, громадського діяча


imageМикола Кіндратович Вороний народився 6 грудня 1871 р. на Катеринославщині (нині Дніпропетровська область) у сім’ї ремісника. Навчався у Харківському та Ростовському реальних училищах, а згодом у гімназії в Ростові-на-Дону, з якої був виключений за зв'язки з народниками, читання й поширення нелегальної літератури. Не раз заарештовувався за революційну діяльність, три роки перебував під наглядом поліції з забороною вступати до вищих навчальних закладів.

У 1895 р. Микола Вороний виїхав за кордон. Навчався спочатку у Віденському, а потім у Львівському університетах на філософському факультеті. У Львові зблизився з Іваном Франком, який справив великий вплив на формування світогляду, літературно-естетичних поглядів молодого поета. Допомагав І. Франкові у виданні газет «Громадський голос» і «Радикал», деякий час був неофіційним редактором журналу «Зоря». Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка, був співробітником журналу «Життє і слово». Пізніше обіймав посаду режисера театру «Руська бесіда», а протягом 1897-1901 рр. був актором труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших.

Від 1901 р. М. Вороний працював в установах Катеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова та всюди брав активну участь в політичному житті. В Одесі він приєднався до української студентської громади, заснував літературну спілку. У 1903 р. Микола Вороний упорядкував і видав літературно-художній альманах «З-над хмар і долин», де репрезентував поетів і прозаїків Галичини, Буковини та Наддніпрянщини кінця XIX – початку XX ст.: А. Кримського, М. Старицького, Б. Грінченка, М. Коцюбинського, Г. Хоткевича, О. Кобилянську та ін. В альманаху об’єктивно представляв різні художні течії (реалістичні, символістичні, імпресіоністичні). Завдяки цьому видання стало помітним літературно-естетичним явищем в історії української літератури на зламі двох віків.

1910 р. переїхав до Києва. Був актором в театрі М. Садовського, викладав дикцію і мелодраму в театральному училищі, працював у релігійно-філософському товаристві.

У 1917 р. Микола Вороний був одним із засновників Української Центральної ради (УЦР) та Українського національного театру, після створення якого увійшов до складу дирекції. Восени театр відкрив свій перший сезон п’єсою В. Винниченка «Пригвождені» у його постановці.

1920 р. письменник емігрував до Варшави, де працював старшим аташе з правами радника при уряді УНР, налагоджував зв'язки з культурними колами Польщі. Згодом, переїхавши до Львова, одержав посаду директора драматичної школи при Музичному інституті імені Миколи Лисенка.

У 1926 р. Микола Вороний повернувся в радянську Україну. Викладав на кафедрі художнього читання Харківського музично-драматичного інституту. З 1928 р. поселився у Києві, працював у Всеукраїнському фотокіноуправлінні та «Укртеатркіновидаві».

Наприкінці березня 1934 р. був заарештований і висланий з України. Повернувшись із заслання мешкав на Кіровоградщині, трудився коректором у районній газеті, перекладав оперні лібрето, писав кіносценарії. У квітні 1938 р. його знову заарештували за участь у контрреволюційній військово-повстанській організації. За вироком особливої трійки УНКВС Одеської області 7 червня 1938 р. М. Вороний був розстріляний.

 За клопотанням Спілки письменників України 1989 р. Миколу Вороного реабілітовано.

 Микола Вороний – автор поетичних збірок: «Ліричні поезії» (1911), «В сяйві мрій» (1913), «Євшан-зілля» (1917), «За Україну!» (1921), ювілейного видання «Поезії» (1929). Його поезія порушує філософські питання, протиставляє поетичну одухотвореність буденності, утверджує одвічне прагнення людини до істини, краси, світла, розкриває трагізм духовної самотності. Суттєвим є внесок митця у ритміку, строфіку, розроблення емоційно-виражених засобів української мови, відтворення широкого спектра почуттів людини.image

Як палкий прихильник європейської літератури, Микола Вороний активно перекладав її зразки українською мовою. Найчисленнішими є його переклади з французької (Поля Верлена, Mopica Метерлінка), німецької (Генріха Гайне, Ґергарта Гауптмана), польської (Юліуша Словацького) мов. У перекладацькому доробку митця – староіндійська, перська та японська поезії. Перу поета належать, зокрема, блискучі переклади революційних пісень – «Інтернаціоналу» Е. Потьє, «Варшав'янки» С. Свєнціцького, «Марсельєзи» Руже де Ліля.

М. Вороний написав ряд мистецтвознавчих і театрознавчих розвідок: «Театральне мистецтво й український театр» (1912), «Театр і драма» (1913), «Михайло Щепкін» (1913), «Український театр у Києві» (1914), «Пензлем і пером» (1923), «Драматична примадонна», (1924), «Режисер» (1925). Він – автор багатьох літературознавчих статей та театральних рецензій.

Поетичне світобачення, тонке розуміння прекрасного, заглиблення в загальнолюдські проблеми й звеличення вічних життєвих цінностей – ось чинники, що зробили митця славетним.

До 150-річчя від дня народження М. К. Вороного (1871–1938), українського письменника, перекладача, театрознавця, громадського діяча в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку, яка знайомить з творчим доробком поета.

На виставці представлені документи й публікації з фондів бібліотеки. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

 

Виставка експонується за адресою:

вул Грушевського Михайла, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 9 грудня - 31 грудня 2021 р.

 

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності Кириленко Т. І.