Aбонемент

Лекція

«Козаки – народне лицарство України»

25 жовтня 2021 року в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого відбулася лекція «Козаки – народне лицарство України».

Історію українського козацтва, яка є невід’ємною частиною історії України та всесвітньо-історичного процесу, висвітлив кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Музею гетьманства Володимир Панченко.

У чітко структурованій лекції доповідач акцентував увагу на феномені козацтва в Україні як непересічному історичному явищі.

Першим у цьому ряду було розглянуто козацтво як соціальний феномен. Специфікою його виникнення було «покозачення» різних верств населення: аристократії, середнього класу, селянства. Активізація «покозачення» відбувалася на переломних етапах існування українського народу, а саме: на межі XV–XVI ст. в умовах протистояння українців польсько-литовській експансії й водночас турецько-татарській агресії;  на межі XVI–XVII ст., коли відбувалося самоствердження українців в умовах великодержавної політики Речі Посполитої й наступу католицької церкви; в середині XVII ст., у період  Хмельниччини, відомий як початок масової боротьби українського народу за власну національну державність.

Наступним феноменом, який запропонував Володимир Панченко до розгляду, був політико-адміністративний. Йшлося про творення козацької моделі державності – Гетьманщини. Гетьманщина характеризувалася  поєднанням рис «мілітарної демократії», військової аристократії та окремих монархічних тенденцій; становленням на практиці моделі «стримувань і противаг», юридично зафіксованій у Конституції Пилипа Орлика 1710 р.; розвинутою специфічною моделлю місцевого самоврядування з поєднанням рис магдебурзького права у містах, традиційного «копного» устрою в селах та військової демократії зразка Запорозької Січі в полках і сотнях.

Культурний феномен козацтва відіграв надзвичайно важливу роль для формування і подальшого розвитку української національної свідомості. Він увібрав у себе одночасно християнське і військово-лицарське начало, елітарні та демократичні культурні традиції. Мистецтво тієї доби розвивалося в стилі українського бароко, котрий проникає в усі культурні сфери – мистецтво, архітектуру, літературу, освіту тощо. У 17 ст.  українське бароко нерідко називають «козацьким», бо саме козацтво було носієм нового художнього смаку.

Завершуючи лекцію, науковець наголосив на тому, що в історіографії українське козацтво справедливо розглядається як  вагомий етап у формуванні українського народу і  української державності.

Інформацію підготувала

 головний бібліотекар відділу соціокультурної діяльності

 Олена Погонець