Aбонемент

До 180-річчя від дня народження М. П. Драгоманова (1841–1895),

українського історика, літературознавця, фольклориста, громадського діяча

Михайло Петрович Драгоманов народився 18 вересня 1841 р. у м. Гадяч, на Полтавщині в родині збіднілого дворянина козацького походження. Навчався в училищі Гадяцького повіту, а потім в Полтавській гімназії. Продовжив навчання на історико-філологічному факультеті Київського університету, який закінчив у 1863 році. Під час навчання працював учителем у недільній школі, а після її закриття – у Тимчасовій педагогічній школі.

Закінчивши університет, Драгоманов працював в Другій київській гімназії. Саме педагогічна діяльність привела його у 1863 р. до товариства "Громада", де він познайомився з В. Антоновичем, П. Житецьким, М. Лисенком та іншими видатними діячами й представниками української інтелігенції. Брав активну участь у київській «Громаді», очолював її ліве крило, яке на той час мало прогресивний характер.

Після захисту дисертації «Імператор Тиберій» у 1864 р. став викладачем, а згодом – приват-доцентом кафедри загальної історії історико-філологічного факультету університету. Читав лекції з історії Стародавнього Сходу, історії та історіографії Стародавньої Греції, історії Стародавнього Риму, Нової історії (доби Реформації та Відродження). Опублікував низку статей зі стародавньої історії та захистив магістерську дисертацію на тему «Питання про історичне значення Римської імперії та Тацит» (1870).

Протягом 1870–1873 рр. Михайло Драгоманов знаходився на стажуванні у Львові, Берліні, Празі, Цюриху, Відні, Флоренції, Гейдельбергу. Повернувшись до Києва брав активну участь у діяльності Південно-Західного відділення Російського географічного товариства та київської «Старої громади». 1875 р. був звільнений з університету за політичну неблагонадійність і наступного року змушений був емігрувати до Швейцарії.

У Женеві Драгоманов організував осередок політичної еміграції, центр, за висловом І. Франка, «українського руху та української думки», що діяв протягом 20 років, і заснував вільну безцензурну українську друкарню, в якій видавав збірники «Громада» (пізніше — журнал «Громада»), друкував твори українських письменників П. Мирного, І. Білика, А. Свидницького, Т. Шевченка, М. Павлика та ін. Досконале володіння сімома мовами допомагало перекладати українські твори європейськими мовами й публікувати свої праці під псевдонімом Українець.

Перебуваючи в еміграції, М. Драгоманов чимало сил доклав до налагодження зв’язків між українським рухом Наддніпрянщини й західноукраїнськими землями, активно друкувався в Галичині у газетах і журналах «Друг», «Народ», «Світ», «Правда», «Зоря», Діло» та ін.

Через розрив з київською «Громадою» Драгоманова було позбавлено фінансової підтримки, й 1889 р. він приймає запрошення обійняти посаду професора кафедри загальної історії Софіїв ського університету (м. Софія, Болгарія).

Помер Михайло Драгоманов 2 липня 1895 р. в м. Софії. На могилі встановлено пам’ятник роботи українського скульптора Михайла Паращука.

Творча спадщина М. Драгоманова складає понад дві тисячі творів з історії, літературознавства, фольклористики, права та інших наукових дисциплін.

Вже у своїй першій ґрунтовній праці з історії України «Малороссия в ее словесности» (1869) М. Драгоманов засвідчив себе як неординарний історик, із власною концепцією, що суперечила офіційній. У працях «Переднє слово до «Громади» (1878), «Чудацькі думки про українську національну справу» (1892), «Пропащий час: українці під Московським царством» та інших роботах звертався до багатьох важливих питань історії України ХІV – 1-ї половини ХІХ ст. У публіцистичних творах «Внутрішнє рабство і війна за звільнення» (1877), «До чого довоювалися (1654–1876)» (1878), «Листи на Наддніпрянську Україну» (1894) та ін. засуджував національне й соціальне поневолення народів Російської та Австро-Угорської імперій.

У своїх наукових і літературно-критичних працях «Література російська, великоруська, українська і галицька» (1873–1874), «Листи на Наддніпрянську Україну» (1893–1894), «Святкування роковин Шевченка в «руському обществі» (1873), «Війна з пам'яттю про Шевченка» (1882), «Т. Шевченко в чужій хаті його імені» (1893) та ін. вимагав, щоб література неодмінно керувалася принципами вірності правді життя, відповідала своєму часові, сягала проблемами та героями глибин суспільного життя. Велике значення мала розробка Драгомановим концепції народності літератури. Підтримуючи у творчості українських письменників справді народне, М. Драгоманов вів рішучу боротьбу проти псевдонародності, провінційності та обмеженості літератури. Займаючись порівняльним літературознавством, М. Драгоманов пропагував важливість загальнолюдських естетичних цінностей у розвиткові культури українського народу.

Михайло Драгоманов – автор багатьох досліджень з українського фольклору. Йому належать праці: «Історичні пісні малоруського народу», (1874–1875, у співавторстві з А. Антоновичем), «Малоруські народні перекази» (1876); «Нові українські пісні про громадські справи: 1764–1880» (1881), «Політичні пісні українського народу ХVIII–XIХ ст.» (1883–1885) та ін.

Михайло Петровича Драгоманов увійшов в історію як величний мислитель, вчений та політичний діяч. Сильна та неординарна, складна й суперечлива фігура дослідника була в центрі суспільного та культурного життя Російської імперії протягом декількох десятків років ХІХ століття. Людина широких інтересів, глибокої ерудиції, чутливий до суспільних реалій, Драгоманов жив, творив і діяв в конкретних історичних умовах, розвиваючись і змінюючись разом із ними, але залишаючись непорушним в основних своїх переконаннях. Він ставив понад усе інтереси людини, її свободу й права, соціальні, політичні та національні інтереси рідного народу, основи політичної рівності та соціальної справедливості етносів. Суспільний процес розумів як поступальний розвиток політичних і моральних ідей, підпорядкованих внутрішнім законам прогресу. Його політичним ідеалом була федеративна держава, побудована на основах децентралізму і культурно-національної автономії.

До 180-річчя від дня народження М. П. Драгоманова (1841–1895), українського історика, літературознавця, фольклориста, громадського діяча в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку.

Експозиція містить наукові, науково-популярні, публіцистичні праці Михайла Драгоманова та видання присвячені вивченню його творчої спадщини й біографії.

На виставці представлені документи й публікації з фондів бібліотеки. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Грушевського Михайла, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 18 вересня – 20 жовтня 2021 р.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності Кириленко Т. І.