Субота, 23 жовтня 2021

Новини і події

Графік роботи

Понеділок - п'ятниця
з 10:00 до 20:00;
субота, неділя -
з 10:00 до 18:00.
Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

До 80-річчя від дня народження Б. С. Ступки (1941-2012),

українського актора театру і кіно, Героя України

 

 

image«Актор – важка професія, в ній не можна раз і назавжди схопити Бога за бороду. Треба постійно залишатися учнем і завжди бути готовим до змін..

            Б. С. Ступка

 

            27 серпня 2021 року видатному українському актору театру і кіно Богдану Ступці виповнилось би 80.

            Ще за життя Богдана Сильвестровича називали «актором №1», його обожнювала публіка не лише нашої країни, а й далеко за її межами. Понад півстоліття ім'я Богдана Ступки було знаковим для української національної культури. Більшість ролей, зіграних актором у театрі та кіно, увійшли до літопису сценічного та кіномистецтва України.

            Богдан Сильвестрович Ступка народився 27 серпня 1941 року в м. Куликів Нестерівського району Львівської області.

            Творчу діяльність розпочав у 1961 як студієць Львівського драматичного театру імені Марії Заньковецької (нині - Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької), де його вчителем   був вихованець легендарного Леся Курбаса – режисер Борис Тягно. На цій сцені дебютував як актор. Під час служіння  у Львівському театрі створив яскраві образи:  Володі («В дорозі» В. Розова), Річарда та Едмунда («Король Лір» В. Шекспіра), Дон Жуана («Камінний господар» Лесі Українки), Треплєва («Чайка» А. Чехова).

            1971 року вдалим дебютом у стрічці режисера Юрія Іллєнка «Білий птах з чорною ознакою» стартувала  кінематографічна кар’єра актора. У творчому доробку Майстра – численні кінороботи, у яких він втілив образи багатьох історичних постатей. Серед них - Микола Леонтович («Дударики», 1979); Олександр Керенський («Червоні дзвони», 1983); Трохим Лисенко («Микола Вавілов», 1990); Остап Вишня («Із життя Остапа Вишні», 1991); Борис Годунов («Кремлівські таємниці шістнадцятого століття», 1991); Чингісхан («Таємниця Чингісхана», 1999); гетьмани Богдан Хмельницький («Вогнем і мечем», 1999), Іван Мазепа («Молитва за гетьмана Мазепу», 2001), Іван Брюховецький («Чорна рада», 2002); Тарас Бульба («Тарас Бульба», 2009) та ін.

            1978 року розпочинається київська сторінка життя і творчості Богдана Ступки, яка була тісно пов’язана з колективом Театру імені І. Франка (Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка), де творчий злет актора відбувався під спрямуванням видатного майстра режисури Сергія Данченка. Ці постановки  стали знаковими у творчій долі актора Ступки і режисера Данченка.

            Самобутність виконавської естетики митця та тонке відчуття жанру і стилю сценічного твору обумовили різноплановість таких образів  як Микола Задорожний («Украдене щастя» І. Франка), Дон Жуан («Камінний господар» Лесі Українки), Річард («Річард ІІІ» В. Шекспира), Іван Войницький («Дядя Ваня» А. Чехова), Поет («Енеїда» І. Котляревського), Артуро Уї («Кар’єра Артуро Уї» Б. Брехта), Поприщин («Записки божевільного» М. Гоголя), Мерлін («Мерлін, або спустошена країна» Т. Дорста і У. Еллер), Поет («Сни за Кобзарем» Т. Шевченка), Росмер («Росмерсгольм» Г. Ібсена), Лев Толстой («Лев і левиця» І. Коваля). Із захопленням сприймали глядачі ролі короля Ліра в однойменній трагедії В. Шекспіра та Едіпа у виставі «Цар Едіп» Софокла, створені на франківській сцені видатним грузинським режисером Робертом Стуруа. Особливою для актора була роль Тев’є у виставі «Тев’є-Тевель» за Шолом Алейхемом, за виконання якої він був удостоєний Національної премії України імені Тараса Шевченка.

            «Які б ролі ти не виконував, насамперед треба грати живих людей, а не історичних персонажів. Граєш негативного персонажа – шукай у ньому щось добре. Граєш позитивного – шукай погане. Ідеальних людей немає», – говорив Богдан Сильвестрович.

         У 1984 році Богдан Ступка закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого (нині – Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого). З гумором говорив, що він «вічний студент», бо у театральному інституті «вчився довго-довго» – заважала велика зайнятість у театрі, а згодом й у кіно. Отримав диплом театрознавця, захистивши «Мій Микола Задорожний» за знаковою виставою «Украдене щастя», що вже стала сучасною класикою.

         У 1997 був обраний академіком Національної академії мистецтв України.

Вічний потяг до навчання, постійне  дослідження людських душ для подальшого художнього створення яскравих образів, невгамовна жага пошуку нових, ще складніших ролей, виплеканих  особистим емоційним досвідом, - це, можливо, одні з головних ознак, завдяки  яким Богдан Сильвестрович у 2000 році відповів згодою на пропозицію стати Міністром культури України. Серед його досягнень на цьому поприщі – дебют українських художників на Міжнародному бієнале у Венеції та рекордне на той час підвищення бюджетного фінансування сфери культури. Особливо він пишався своїм наказом про безкоштовне відвідування один раз на місяць закладів культури студентами, пенсіонерами та солдатами. «Я зіграв ще одну роль, – згодом зізнавався актор. – Зрозумів, що таке влада, пізнав багато такого, чого ніколи б не пізнав, якщо б не був міністром».

            Здобувши досвід урядовця, у 2001 році Богдан Ступка завершив каденцію міністра та обійняв посаду  художнього керівника  Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

            Продовжуючи і розвиваючи традиції попередників – фундатора театру Гната Юри та творчого побратима Сергія Данченка, - Богдан Ступка ввів у репертуар нові для української сцени імена. За його ініціативи активно запрацював експериментальний «Театр у фойє», а у 2012 р. відбулось відкриття Камерної сцени імені Сергія Данченка. Під проводом  Ступки Театр став дійсним членом Міжнародного інституту театру, що не тільки сприяє популяризації українського театрального мистецтва у світі, а є свідченням наполегливої цілеспрямованої діяльності його незабутнього художнього керівника – Богдана Сильвестровича Ступки.

          Помер Богдан Сильвестрович після важкої хвороби 22 липня 2012 року. Похований на Байковому цвинтарі.  Встановлений пам'ятник –  бронзовий дуб із перевернутим корінням, що, мов гілля, тягнеться вгору, до неба, відображає   багато смислів і сенсу, які підкреслюють існування митця на землі, його душі...

           Україна завжди пишалася своїм видатним митцем, геніальним актором, неперевершеним Майстром сцени – Богданом Ступкою. Унікальні художні образи, самобутня акторська майстерність Богдана Сильвестровича у різні часи були вшановані почесними званнями й державними відзнаками ‒ заслужений артист УРСР (1976), народний артист УРСР (1980), народний артист СРСР (1991), лауреат Державної премії СРСР (1980), лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1993), Герой України (2011), Державної премії України імені Олександра Довженка (2012 - посмертно).

            З нагоди 80-річчя від дня народження Богдана Ступки у Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку, яка висвітлює віхи життя і творчості Майстра. На виставці представлені видання, які розповідають про особисте і творче життя, співпрацю з видатними режисерами, а також про реальних історичних персонажів, які актор прожив на театральній сцені й у кіно.

            Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

 

Виставка експонується за адресою: вул. Набережно-Хрещатицька, 1; 4 поверх.

 

Термін експонування: 20 серпня – 21 жовтня 2021 р.

image

 

Інформацію підготувала зав. відділу СКД

Сливка О. В.