До Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища
Показ документального фільму
«Заповідник Асканія» (Україна, 2018)
3 червня 2021 року в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого за підтримки Державного агентства України з питань кіно відбувся показ фільму Андрія Литвиненка «Заповідник Асканія». (Компанія-виробник – «435 ФІЛМС»). Прем’єра фільму відбулась на Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA у 2018 році, де картина отримала Головний приз студентського журі.
Перед показом кінострічки до глядачів звернувся запрошений до Кіномистецької вітальні режисер картини Андрій Литвиненко. Незважаючи на те, що під час зустрічі Андрій перебував у знімальній експедиції далеко поза межами Києва, він вийшов на зв’язок і представив кінострічку у прямому етері, поділившись своїми поглядами та роздумами про важливість присутності екологічної тематики у кінематографічній творчості.
Картина розповідає про найбільший у Європі та найстаріший степовий біосферний заповідник планети, екосистеми якого налічують близько 500 видів рослин і понад три тисячі видів тварин. Вже ціле століття Асканія-Нова захищає унікальну екосистему від змін і дотепер привертає увагу туристів і науковців унікально збереженою природою степу і різноманіттям фауни з усього світу.
Попри те, що фільм у цілому спрямований на розкриття екологічної тематики, та покликаний привернути увагу суспільства до заповідника, режисерська камера відкрила глядачу більш глибокий соціально-філософський підтекст. В процесі спостереження та відображення життя заповідника, режисер вдало зміщує акценти – з історій про дику природу – на історії людей, які її бережуть. Саме ці унікальні люди стають провідниками у дивовижну царину дикої природи. Крізь призму їх світосприйняття, пронизаною філософією людяності та безмежної любові до природи, глядач спостерігає за неспішним життям заповідника Асканії. Кадри кінострічки фіксують недоступну для ока пересічного туриста наукову роботу людей, галасливих екскурсантів, і звичайно – унікальних тварин, яких вченим доводиться часто рятувати від шкідливого впливу життєдіяльності людей.
Неможливо залишатись байдужим, спостерігаючи те, як директорзаповідника Віктор Семенович, наче з людьми, спілкується з буйволами, зебрами та пеліканами. Як молодий вчений-орнітолог Паша вивчає і рахує птахів і товаришує з місцевим репером, а колишній співробітник заповідника Микола, для якого Асканія стала прихистком від цинічності зовнішнього світу, щиро розповідає на камеру про мрії свого життя.
А ще – неможливо не захоплюватись тими, хто, керуючись внутрішнім покликом безкорисного служіння природі, поклав на вівтар любові до неї частинку своєї душі і особистого життя. Ця життєва місія працівників заповідника Асканії, можливо і є тим неймовірним природнім людським проявом, цінність якого нам засвідчує фільм.
Бібліотека
