Субота, 23 жовтня 2021

Новини і події

Графік роботи

Понеділок - п'ятниця
з 10:00 до 20:00;
субота, неділя -
з 10:00 до 18:00.
Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

До 150-річчя від дня народження Л. Б. Хавкіної (1871–1949),

української та російської бібліотекознавиці, бібліографознавиці

 

imageЛюбов Борисівна Хавкіна народилася 24 квітня 1871 р. у м. Харкові в сім’ї медиків: батько був відомим лікарем, перекладачем праць видатних німецьких вчених-медиків, а мати – фельдшером.

У 1887 р. Любов Хавкіна закінчила другу Харківську жіночу гімназію із золотою медаллю, а у 1893 р. – музичне училище з атестатом першого ступеня за спеціальністю «Теорія музики». Трудовий шлях розпочала у 1888 p. у приватній недільній школі Христини Алчевської, де протягом трьох років працювала вчителем. Керувала позакласним читанням трьох груп учнів, була укладачем третього тому навчально-бібліографічного посібника «Що читати народу».

З 1890 р. почала працювати у Харківській громадській бібліотеці (ХГБ), нині – Харківська державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка та пройшла шлях від рядової бібліотекарки до наукового співробітника. Паралельно з роботою в бібліотеці Любов Хавкіна розпочала активну громадську діяльність. Наслідуючи батьків, вона з 1891 р. стає членом Харківського товариства грамотності (ХТГ) та була обрана до комітету з організації бібліотек-читалень. У ХТГ розкрився й дослідницький талант Любові Хавкіної: разом із членами спеціальної комісії вона обстежувала й аналізувала діяльність сільських бібліотек Харківської губернії. Її участь у роботі ХТГ тривала до 1920 р. Одночасно очолювала музичний відділ газети «Харківські губернські відомості», де надруковано понад 100 її нотаток і статей. Підготувала низку статей до видання «Народної енциклопедії наукових і прикладних знань».

Протягом 1898–1901 рр. навчалась на філологічному факультеті Берлінського університету. Вивчала досвід роботи німецьких бібліотек. У 1900 р. знайомиться з бібліотечною справою Франції, відвідує бібліотечний розділ Міжнародної виставки, що проходила у Парижі.

Після повернення на батьківщину Любов Борисівну було обрано членом правління ХГБ. За її проєктами у бібліотеці було створено два нових спеціалізованих відділи: нотно-музичний з абонементом та бібліотекознавства з музеєм.

Початок 1904 р. став для Л. Б. Хавкіної поворотним пунктом від безпосередньої роботи в бібліотеці до пропаганди бібліотечної справи. У цей період виходить її книжка «Бібліотеки, їх організація й техніка», в якій уперше були сформульовані погляди вченої на бібліотекознавство як науку та її предмет. Незважаючи на критичні зауваження щодо цього твору, авторка отримала подяку від Російського бібліографічного товариства, а 1905 р., у Бельгії на міжнародній виставці в м. Льєжі ця книга була відзначена золотою медаллю.

На Третьому з’їзді російських діячів з технічної та професійної освіти (1904) у доповіді «Про професійну підготовку бібліотекарів» Л. Хавкіна обґрунтувала проєкт бібліотечної освіти шляхом організації бібліотечних курсів, а згодом і постійного спеціального бібліотечного закладу. 1913 року при Московському міському народному університеті імені А. Л. Шанявського відкрито перші короткострокові бібліотечні курси, Любов Борисівна стала

їх керівником. У 1930 р. курси були реорганізовані у Московський бібліотечний інститут.

Одночасно Л. Хавкіна працювала над створенням підручників і практичних посібників з бібліотечної справи. 1911 р. вийшло «Керівництво для невеликих бібліотек» – посібник, який на довгі роки став головним при підготовці кадрів для бібліотек загальноосвітнього профілю.

У травні 1914 р. Любов Борисівна закінчила літні курси удосконалення у Вищій бібліотечній школі у м. Олені (штат Нью-Йорк, США), ознайомилась з організацією бібліотечної справи у США та Канаді, взяла участь у з’їзді американських бібліотекарів у м. Ітака, на якому виступила з доповіддю про стан бібліотечної справи в Росії.

За безпосередньою участю Л. Б. Хавкіної у 1916 р. було засновано Російське бібліотечне товариство, головною метою якого було сприяння розвиткові бібліотечної справи й поліпшенню підготовки, побуту й умов праці бібліотекарів. Любов Борисівну обрали головою правління Товариства й вона незмінно займала цю посаду до припинення його діяльності. З її ініціативи було відкрито філію Товариства й у м. Харкові.

З 1918 р. починається московський період у житті бібліотекознавиці. Але, переїхавши з Харкова до Москви, Л. Хавкіна не припинила свої ділові й творчі контакти з рідним містом і бібліотекою, з Україною. Так, у березні 1925 р. вона відвідала провідні бібліотеки Одеської, Київської, Харківської областей, де прочитала лекції. У Києві Любов Борисівна ознайомилася з діяльністю Всенародної бібліотеки України, відвідала інші книгозбірні. Свої враження від поїздок вона виклала в доповіді «Про бібліотеки України» на зборах Інституту бібліотекознавства в Москві.

У 1920-і роки діапазон організаційної, наукової та педагогічної діяльності Л. Хавкіної був надзвичайно широким. Вона очолювала Кабінет бібліотекознавства в системі Головнауки, утворений у 1920 р., а коли діяльність Кабінету значно розширилася, його було реорганізовано у Науково-дослідний інститут бібліотекознавства (1924), Любов Борисівна стала його директором.

Книги, статті й рецензії Л. Б. Хавкіної, що вийшли друком у ці роки, були присвячені різним питанням бібліотечної роботи: каталогізуванню, відкритому доступу до полиць, бібліографії, десятковій класифікації, бібліотекознавству як науковій дисципліні, підготовці бібліотечних кадрів, вивченню досвіду бібліотечної роботи за кордоном.

Незважаючи на велику працездатність й повну віддачу справі, вагомий фаховий досвід, діяльність Л. Б. Хавкіної була піддана критиці за відсутність партійного підходу до справи, за неправильну орієнтацію щодо закордонного досвіду, за недостатнє знання й узагальнення досвіду роботи радянських бібліотек.

1928 р. Любов Борисівна через погіршення стану здоров’я вийшла на пенсію, але не припинила творчої діяльності. У 1930-1940 рр. вона активно вела науково-літературну й консультаційну роботу, написала праці, які відзначалися прогресивністю думки, актуальністю тематики й справжньою науковістю. За велике наукове дослідження «Зведені каталоги» авторці (без захисту) було присуджено ступінь доктора педагогічних наук. Працювала над «Словником бібліотечно-бібліографічних термінів» російською, англійською, німецькою та французькою мовами. На жаль, з виданням словника виникли труднощі, Л. Б. Хавкіна не дочекалась його виходу: 2 червня 1949 р. вона померла.

Спадщина Л. Б. Хавкіної – понад 500 публікацій: книги, статті, доповіді, у тому числі іноземними мовами, рецензії та огляди, статті з музики й літератури, переклади наукових праць, художніх творів, передмов тощо, талановиті обробки оповідань для дітей.

До150-річчя від дня народження Л. Б. Хавкіної (1871–1949), української та російської бібліотекознавиці, бібліографознавиці в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить окремі видання Л. Б. Хавкіної та статті з періодичних видань про творчий і життєвий шлях бібліотекознавиці.

На виставці представлені документи й публікації з фондів бібліотеки. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки.

 

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності Кириленко Т. І.