Вівторок, 3 вересня 2024

Новини і події

Графік роботи

Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

До 85-річчя з часу заснування Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України (1936)

 

imageІнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України бере свій початок від низки етнографічних та мистецтвознавчих осередків, що виникли у 20-х роках минулого століття. 1920 року була утворена Етнографічна комісія, якій належала провідна роль у становленні етнографічної та фольклористичної науки. 

Першою державною етнографічною установою у системі АН УРСР був Кабінет антропології і етнології ім. Ф. Вовка (1922 р.), який розпочав антропологічне та етнографічне дослідження всієї території України. 

Народознавчу тематику досліджували також Комісія краєзнавства (з секцією етнографії), Всеукраїнське етнографічне товариство, установи Історико-філологічного відділу АН УРСР. Наукові осередки 20-х років започаткували періодичні видання – «Етнографічний вісник» (1925 - 1932 рр., кн. 1 - 10), «Матеріали до етнології» (1929 - 1931 рр., т. 1 - 3), видали збірники та окремі праці, які засвідчили поступальний розвиток української народознавчої науки.

У 1936 році було засновано Інститут українського фольклору АН УРСР з відділами оповідного фольклору, музичного фольклору, фондів. Першим директором інституту (1936 - 1937 рр.) був А. К. Хвиля. У 1939 - 1941 роках інститут очолював Ю. М. Соколов. Було утворено (1939 р.) відділ у Львові, керівництво яким здійснював Ф. М. Колесса. Спільно з управлінням у справах мистецтв видавався журнал «Український фольклор» (1936 - 1939), з 1939 р. – «Народна творчість».

Під час евакуації до Уфи (до червня 1942 р.) Інститут діяв у складі Інституту суспільних наук. Деякий час Інститут очолював Л. О. Грінченко. У листопаді 1942 р. директором було призначено М. Т. Рильського. Поет-академік беззмінно керував установою до липня 1964 року.

У липні 1944 р., після повернення у Київ Інститут народної творчості і мистецтв було перетворено в Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР з відділами словесного фольклору, музичного фольклору, образотворчого мистецтва, музики і театру, етнографії, фондів. Під керівництвом М. Т. Рильського Інститут провів велику науково-дослідну роботу й став визначним науковим центром у царині вивчення культури й мистецтва українського народу. З 1947 по 1958 р. видавались «Наукові записки» (т. І - ІV) з питань мистецтва, фольклору та етнографії; з 1957 р. друкованим органом є журнал «Народна творчість та етнографія».

У липні 1964 р. Інститут одержав ім'я М. Т. Рильського, а у його структурі з'явились відділи музикознавства, театрознавства, кінознавства.

З 1994 року Інститут носить сучасну назву. В ньому працюють відділи образотворчого мистецтва, етномистецтвознавства та культурології, кінознавства, театрознавства, мистецтва та народної творчості зарубіжних країн, фольклористики, музикознавства, етнологічний центр, рукописні фонди (понад 20 тис. одиниць збереження) та наукова бібліотека. Інститут має поза структурні відділення у Миколаєві, Хмельницькому, Херсоні та Слов'янську. 

З 2000 р. Інститут очолює відомий дослідник-етнолог доктор історичних наук Г. А. Скрипник.

Колектив Інституту працює над розробкою таких пріоритетних наукових напрямків:  історико-етнографічне вивчення культури та етнічної історії українського народу, історія та теорія професійного мистецтва та народної творчості, етнокультура та мистецтво зарубіжних країн. Значна увага приділяється експедиційному фольклорно-етнографічному обстеженню України та створенню комп'ютерної бази даних з етнокультури українців і національних меншин. Наукові плани Інституту передбачають підготовку багатотомної серії «Українська народна творчість», фундаментальних робіт з історії видів та жанрів професійного мистецтва, енциклопедичних видань з мистецтвознавства та народознавства.

image

Досліджуючи минуле й сучасне української національної культури, основні жанри мистецтва, вчені Інституту засвідчують їх місце та роль у європейському та загальносвітовому контексті, сприяють утвердженню України як рівноправного учасника глобальних цивілізаційних процесів. 

До 85-річчя з часу заснування Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України (1936) в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить літературу, що висвітлює історико-етнографічне вивчення культури та етнічної історії українського народу, актуальні питання теорії, методології,  сучасного стану вітчизняного та зарубіжного музичного театрального й кіномистецтва; подаються результати досліджень творчості окремих митців, архівні матеріали, дискусії, спогади про колег, бібліографічні огляди та рецензії. 

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою: вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 15 – 30 березня 2021 р.

 

Інформацію підготувала провідний бібліотекар відділу 

соціокультурної діяльності 

Гриценко Ю. А.

Приміщення ІнститутуІнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України бере свій початок від низки етнографічних та мистецтвознавчих осередків, що виникли у 20-х роках минулого століття. 1920 року була утворена Етнографічна комісія, якій належала провідна роль у становленні етнографічної та фольклористичної науки.

Першою державною етнографічною установою у системі АН УРСР був Кабінет антропології і етнології ім. Ф. Вовка (1922 р.), який розпочав антропологічне та етнографічне дослідження всієї території України.

Впродовж 20-х роках народознавчу тематику досліджували також Комісія краєзнавства (з секцією етнографії), Всеукраїнське етнографічне товариство, установи Історико-філологічного відділу АН УРСР. Наукові осередки 20-х років започаткували періодичні видання – «Етнографічний вісник» (1925 - 1932 рр., кн. 1 - 10), «Матеріали до етнології» (1929 - 1931 рр., т. 1 - 3), видали збірники та окремі праці, які засвідчили поступальний розвиток української народознавчої науки. 

У 1936 році було засновано Інститут українського фольклору АН УРСР з відділами оповідного фольклору, музичного фольклору, фондів. Першим директором інституту (1936 - 1937 рр.) був А. К. Хвиля. У 1939 - 1941 роках інститут очолював Ю. М. Соколов. Було утворено (1939 р.) відділ у Львові, керівництво яким здійснював Ф. М. Колесса. Спільно з управлінням у справах мистецтв видавався журнал «Український фольклор» (1936 - 1939), з 1939 р. – «Народна творчість».

Під час евакуації до Уфи (до червня 1942 р.) Інститут діяв у складі Інституту суспільних наук. Деякий час Інститут очолював Л. О. Грінченко. У листопаді 1942 р. директором було призначено М. Т. Рильського. Поет-академік беззмінно керував установою до липня 1964 року.

У липні 1944 р., після повернення у Київ Інститут народної творчості і мистецтв було перетворено в Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР з відділами словесного фольклору, музичного фольклору, образотворчого мистецтва, музики і театру, етнографії, фондів. Під керівництвом М. Т. Рильського Інститут провів велику науково-дослідну роботу й став визначним науковим центром у царині вивчення культури й мистецтва українського народу. З 1947 по 1958 р. видавались «Наукові записки» (т. І - ІV) з питань мистецтва, фольклору та етнографії; з 1957 р. друкованим органом є журнал «Народна творчість та етнографія».

У липні 1964 р. Інститут одержав ім'я М. Т. Рильського, а у його структурі з'явились відділи музикознавства, театрознавства, кінознавства.

З 1994 року Інститут носить сучасну назву. В ньому працюють відділи образотворчого мистецтва, етномистецтвознавства та культурології, кінознавства, театрознавства, мистецтва та народної творчості зарубіжних країн, фольклористики, музикознавства, етнологічний центр, рукописні фонди (понад 20 тис. одиниць збереження) та наукова бібліотека. Інститут має поза структурні відділення у Миколаєві, Хмельницькому, Херсоні та Слов'янську.

З 2000 р. Інститут очолює відомий дослідник-етнолог доктор історичних наук Г. А. Скрипник.

Колектив Інституту працює над розробкою таких пріоритетних наукових напрямків:  історико-етнографічне вивчення культури та етнічної історії українського народу, історія та теорія професійного мистецтва та народної творчості, етнокультура та мистецтво зарубіжних країн. Значна увага приділяється експедиційному фольклорно-етнографічному обстеженню України та створенню комп'ютерної бази даних з етнокультури українців і національних меншин. Наукові плани Інституту передбачають підготовку багатотомної серії «Українська народна творчість», фундаментальних робіт з історії видів та жанрів професійного мистецтва, енциклопедичних видань з мистецтвознавства та народознавства.

Досліджуючи минуле й сучасне української національної культури, основні жанри мистецтва, вчені Інституту засвідчують їх місце та роль у європейському та загальносвітовому контексті, сприяють утвердженню України як рівноправного учасника глобальних цивілізаційних процесів.