Aбонемент

Євроінтеграційний поступ України

Розгортання інтеграційних процесів є однією із закономірностей світового розвитку, що посилились на зламі тисячоліть. Тенденція посилення їх впливу як фактор суттєвих змін відобразилась на функціонуванні не лише глобальних та регіональних міжнародних систем і становленні нового світового порядку, а й розвитку окремих суспільств та держав.

Як об’єктивно існуюче явище, властиве людським спільнотам на різних рівнях суспільної організації, інтеграція являє собою процес добровільного і взаємовигідного об’єднання на основі спільних світоглядних цінностей різних країн у певну спільноту – політичну, економічну, військово-стратегічну тощо.

Євроінтеграційний курс є невід’ємною частиною суспільно-політичного та економічного поступу сучасної України, адже це - шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. Це запорука стандартів демократії, громадянського суспільства, верховенства права та забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

Політичні переваги інтеграції України у ЄС пов’язані зі створенням надійних механізмів політичної стабільності та безпеки. Членство у ЄС відкриває шлях до колективних структур спільної безпеки Євросоюзу, забезпечує ефективну координацію дій з європейськими державами у сфері контролю нерозповсюдження зброї масового знищення, активізує співробітництво в боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, контрабандою, нелегальною міграцією, наркобізнесом тощо.

Євроінтеграційні прагнення України стали невід'ємними реаліями політичного сьогодення, а європейські орієнтири набули практичного втілення у низці рішень та дій і української держави й офіційних органів Євросоюзу.

Намір України розбудовувати відносини з ЄС на принципах інтеграції був уперше проголошений у Постанові Верховної Ради України «Про Основні напрями зовнішньої політики України» від 2 липня 1993 року. У документі зазначено, що «перспективною метою української зовнішньої політики є членство України в Європейських Співтовариствах за умови, що це не шкодитиме її національним інтересам. З метою підтримання стабільних відносин з Європейськими Співтовариствами, Україна підпише Угоду про партнерство і співробітництво, реалізація якої стане першим етапом просування до асоційованого, а згодом – до повного її членства у цій організації».

Правовою основою відносин між Україною та ЄС стала Угода про партнерство та співробітництво (УПС) між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 16 червня 1994 р., яка започаткувала співробітництво з широкого кола політичних, торговельно-економічних та гуманітарних питань. Зокрема, у рамках УПС було визначено пріоритети співпраці між Україною та ЄС, а саме: енергетика, торгівля та інвестиції, юстиція та внутрішні справи, наближення законодавства України до законодавства Євросоюзу, охорона навколишнього середовища, транспортна сфера, транскордонне співробітництво, співпраця у сфері науки, технологій та космосу.

З метою реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до Європейського Союзу, забезпечення всебічного входження України у європейський політичний, економічний і правовий простір та створення передумов для набуття Україною членства у ЄС 11 червня 1998 року Указом Президента України була затверджена Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу.

Затвердження Стратегії інтеграції України до ЄС позитивно вплинуло на розвиток відносин, адже передбачалося створення певних передумов для набуття Україною статусу члена ЄС.

У подальшому стратегічний курс України на європейську інтеграцію був підтверджений та розвинутий у Програмі інтеграції України до ЄС, схваленій Указом Президента України 14 вересня 2000 року. Серед пріоритетних завдань Програми виокремлювалися такі, як: гармонізація законодавства відповідно до норм ЄС; набуття членства у Світовій організації торгівлі; проведення переговорів щодо зони вільної торгівлі з ЄС; укладання угод про вільну торгівлю з державами ЄС та інші.

Значний позитивний політичний вплив на розвиток відносин між Україною та ЄС мало розширення ЄС у 2004 році, завдяки якому до складу Євросоюзу увійшли безпосередні сусіди та традиційні партнери України, інтересам яких відповідає подальше наближення України до ЄС.

З метою надання двостороннім відносинам нового імпульсу і для врахування нових умов співробітництва у контексті розширення ЄС, 21 лютого 2005 року під час засідання Ради з питань співробітництва було схвалено План дій «Україна-Європейський Союз» (ПД) – двосторонній політичний документ, який дав змогу суттєво розширити двостороннє співробітництво України з ЄС без внесення змін до чинної договірно- правової бази. З його підписанням Україна взяла на себе політичні забов’язання щодо проведення внутрішніх демократичних перетворень, економічних реформ та адаптації національного законодавства до норм і стандартів ЄС.

Серед ключових здобутків у розвитку відносин протягом терміну Плану дій: надання Україні статусу країни з ринковою економікою в рамках антидемпінгового законодавства ЄС, надання Україні права приєднуватися до зовнішньополітичних заяв і позицій ЄС, укладення Угоди про спрощення оформлення віз та Угоди про реадмісію осіб, поширення на Україну фінансування Європейського інвестиційного банку (Рамкова угода між Україною та Європейським інвестиційним банком), поглиблення секторальної співпраці, започаткування переговорів щодо укладення нового базового договору на заміну УПС.

Як один із пріоритетних партнерів Євросоюзу, Україна також отримала можливість долучитися до певних програм та інструментів, які отримують фінансування з бюджету ЄС і спрямовані на проведення децентралізації та реформи державного управління, забезпечення реалізації євроінтеграційні принципу верховенства права та антикорупційної діяльності.

У 2008  році Європейський Союз запропонував Україні нову платформу для співпраці – «Східне партнерство», яке було покликане оновити й удосконалити східний вектор європейської політики сусідства.

Як інструмент співробітництва Європейського Союзу з державами-партнерами, програма «Східного партнерства» стала загальною платформою для обміну досвідом між ЄС, його державами-членами та країнами-партнерами у форматі регулярних самітів та зустрічей міністрів закордонних справ, роботи тематичних платформ на рівні експертів тощо.

Виведенню двосторонніх відносин України та ЄС на якісно новий рівень, а також створенню передумов для підготовки до набуття членства України в ЄС, стало укладення Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (Угода про асоціацію), яка передбачає перехід від принципів партнерства та співробітництва до принципів політичної асоціації та економічної інтеграції. Угода про асоціацію між Україною та ЄС регулює політичні, економічні та культурні відносини між Україною та ЄС і є правовою основою двосторонньої торгівлі.

Політичну частину Угоди про асоціацію було підписано 21 березня 2014 року, економічну частину – 27 червня 2014 року.

Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, яка набрала чинності 1 вересня 2017 р., відкрила новий етап у співпраці України та ЄС. Угода про асоціацію спрямована на поступове зближення України та ЄС, формування необхідних рамок для політичного діалогу в усіх сферах, створення умов для посилених економічних та торговельних відносин, які вестимуть до поступової інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, посилення співробітництва у сферах юстиції, свободи та безпеки з метою забезпечення верховенства права, поваги до прав людини і основоположних свобод, гендерної рівності та подолання дискримінації в усіх її формах та проявах.

Надзвичайно важливою частиною Угоди про асоціацію є Угода про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, яка діє з 1 січня 2016 р. Це сприятиме поступовому розширенню доступу до українського ринку для європейського імпорту в межах лібералізованого митного режиму, змінам у правовому та адміністративному режимі експорту українських товарів на ринок ЄС. Угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС передбачає також проведення реформ з підтримкою євроспільноти і надання фінансової та матеріальної допомоги зі сторони ЄС.

Важливою сферою взаємодії України з ЄС у контексті формування та реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції є безвізовий діалог, за підсумками якого безвізовий режим з ЄС для громадян України набув чинності 11 червня 2017 р. Отримання цього статусу дозволило громадянам України вільно перетинати міждержавні кордони країн Європейського Союзу.

Ратифікація Угоди про співробітництво, яка набула чинності 1 вересня 2017 року, відкрила новий етап у процесі європейської інтеграції нашої держави.

Із січня 2018 р. стали доступними для українських виробників автономні торговельні преференції, які поширюються на 50 тарифних ліній товарів і передбачають надання безмитних тарифних квот для агропромислової продукції та обнуління митних тарифів для окремих видів промислової продукції. Це означає, що Євросоюз став основним торговельним партнером нашої держави.

У безпековій сфері ЄС послідовно продовжує політику санкцій, запроваджених у відповідь на анексію Криму Російською Федерацією.

Особливо важливими напрямами співпраці України з ЄС є співпраця у галузі енергетичної безпеки, боротьбі з нелегальною міграцією, кібер- та оргзлочинністю, поглиблення діалогу з Європейським оборонним агентством та профільними інституціями щодо протидії корупції.

Масштабність процесу європейської інтеграції України та впровадження положень Угоди про асоціацію, вплив цих процесів на життя кожного громадянина створили необхідним проведення великої роз’яснювальної та комунікаційної роботи. Незважаючи на прагнення українців увійти до європейської сім’ї, процес інтеграції у європейське співтовариство, а також його наслідки часто залишаються недостатньо зрозумілими широкому загалу, а відтак - викликає неоднозначну реакцію з боку українських громадян.

25 жовтня 2017 р. Кабінет Міністрів України схвалив Стратегію комунікації у сфері європейської інтеграції на 2018 – 2021 рр., мета якої висловлюється у ствердженні в українському суспільстві свідомої підтримки членства України в Європейському Союзі, інтеграції в європейський економічний, культурний та політичний простір, здійсненні процесу внутрішніх реформ і перетворень у бік більш вільного, справедливого, демократичного, успішного і прозорого суспільства.

У Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку «Євроінтеграційний поступ України». Представлена література висвітлює еволюцію, засади, механізми інтеграції України у європейський міжнародний простір, розкриває стан і перспективи євроінтеграційного процесу в сферах державного управління, соціальної політики, економіки, культури, галузі транскордонного співробітництва та сучасних технологій тощо.

Книжкова виставка «Євроінтеграційний поступ України» експонуватиметься упродовж року та поповнюватиметься новими виданнями зазначеної тематики із фондів Бібліотеки.

Для пошуку інших документів радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 1січня – 27 грудня 2021р.

Інформацію підготувала головний бібліотекар відділу 

соціокультурної діяльності Сливка О. В.