Неділя, 19 січня 2020

Новини і події

Режим роботи

Понеділок - п'ятниця
з 09:00 до 20:00;
субота, неділя -
з 10:00 до 18:00.
Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

Засідання клубу прихильників книги «Субота у Бегемота»

Зустріч з мистецтвознавицею Наталією Василишиною

Тема: Серж Лифар. Повернення блудного сина

 

image 4 січня 2020 року, напередодні Різдва Христового, у клубі «Субота у Бегемота» згадувалося про знаменитого киянина, відомого балетного танцівника, хореографа Сержа Лифаря.

Розповідь про його життєвий та творчий шлях захоплено вела здобувачка ступеня мистецтвознавства Наталія Василишина.

Народився Серж Лифар у передмісті Києва в с. Пирогів 20 березня 1905 року. Родина Лифарів мала глибоке козацьке коріння. Хлопчик був наділений тонким музичним чуттям. З дитинства співав у церковному хорі Софіївського собору, брав уроки гри на скрипці відвідував клас фортепіано у Київській консерваторії. Першим кроком до вершини слави для 17-річного Сергія стала балетна студія Броніслави Ніжинської «Школа руху».

Потім був Париж, де  самовіддана праця й фанатична любов до танцю швидко зробили зі скромного, допитливого юнака першого соліста «Російського балету», керівником якого був російський реформатор театрального мистецтва Сергій Дягілев.

 Після смерті Дягілєва 24-річному Лифарю запропонували очолити балетну трупу «Гранд-Опера». Він став для французького балету тим, ким для російського у XIX сторіччі був француз Маріус Петіпа. Більше 30 років віддав театру «Гранд-Опера», був його солістом, хореографом, педагогом. Став основоположником нового напрямку в балеті – «неокласицизму».

Один із найвідоміших балетів того часу, «Ікар», стане уособленням самого Лифаря. Відомий театральний критик того часу Плещеєв відгукнувся про нього так:: «І ось змах крил, і на сцену вилетів небачений диво-птах… Птах – Лифар. Це не танець, не пластика – це чари. Ікар“ – це епоха, це синтез усієї його творчості, це начебто гранична межа».

Незважаючи на початок Другої світової війни Лифар залишається в Парижі, очолює театр, створює свої найкращі спектаклі та рятує французький балет від загибелі.

Загалом Лифар поставив у «Гранд-Опера» понад 200 балетних вистав, виховав 11 зірок балету.

За життя Сергій Лифар отримав багато відзнак від різних держав. Він був кавалером найвищих нагород Франції: ордена Почесного легіону та ордена Літератури і мистецтва, володарем найвищої відзнаки балету — «Золотого черевичка» та премії «Оскар», нагороджений Золотою медаллю міста Парижа. І разом з тим, доля забрала у нього найдорожче: спочатку Київ, який він не розлюбив до кінця свого життя, потім — його Гранд-Опера.

Цікавою сторінкою була розповідь доповідачки про знайомство танцівника з відомими сучасниками: Пабло Пікассо, Жаном Кокто, Марком Шагалом, Сальвадором Далі, а також і про неабиякий хист Лифаря-художника. Він залишив після себе понад сотні оригінальних картин і малюнків. Основний сюжет – балет, рухи, драматургія танцю.

З особливим інтересом присутні слухали ще про одну пристрасть Сержа Лифаря, а саме про книги та історію його книжкової колекції. Колекція була однією з найцікавіших в Європі російських бібліотек, містила стародруки XVI—XIX ст. та «Пушкініану», найдорожчим скарбом якої були 10 оригіналів листів поета до Наталі Гончарової, рідкісні видання, інші пушкінські раритети.

На жаль, в останні роки свого життя Лифар був змушений продати частину своєї колекції. Нині 817 одиниць бібліотеки Лифаря  зберігається у Києві, у відділі мистецтв Публічної бібліотеки імені Лесі Українки. У дар Україні їх передала вдова хореографа –графиня Ліліан Алефельд.

Гість клубу, представник чернівецького ВД «Букрек» познайомив з книжками видавництва, окремо відзначивши книгу Олександра Балабка «Київ, Іринінська Лифарям…».

 

Інформацію підготувала

 зав. відділу соціокультурної діяльності Олена Погонець