Aбонемент

До 130-річчя від дня народження Остапа Вишні (1889 – 1956),

українського письменника

Остап Вишня (справжнє ім'я - Павло Михайлович Губенко) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля с. Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) в багатодітній селянській родині. Навчався в початковій школі, у 1903 р. закінчив Зіньківську двокласну школу, отримав свідоцтво поштово-телеграфного чиновника. У 1907 р. закінчив військово-фельдшерську школу в Києві, працював фельдшером у армії, а пізніше – в хірургічному відділі лікарні Південно-Західної залізниці. Склавши екстерном екзамени за гімназію, у 1917 р. вступив на історико-філологічний факультет Київського університету, однак залишив навчання.

Літературну діяльність розпочав 1919 р. у м. Кам'янець-Подільський під псевдонімом П. Грунський. Працював у газетах "Вісті ВУЦВК", "Селянська правда", на сторінках якої 22 липня 1921 р. під фейлетоном «Чудака, їй-богу!» вперше з'явився підпис Остап Вишня.

Слово гумориста користувалося великою популярністю. Виходили одна за одною збірки усмішок: «Діли небесні» (1923), «Кому веселе, а кому й сумне» (1924), «Реп'яшки», «Вишневі усмішки (сільські)» (1924), «Вишневі усмішки кримські» (1925), «Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився», «Лицем до села», «Українізуємось» (1926), «Вишневі усмішки кооперативні», «Вишневі усмішки театральні» (1927), «Ну, й народ», «Вишневі усмішки закордонні» (1930), побачило світ зібрання «Усмішок» у чотирьох томах тощо.

26 грудня 1933 р. Остап Вишня був заарештований і абсолютно безпідставно звинувачений. Письменника засудили до смертної кари, але потім вирок замінили десятьма роками ув’язнення. Покарання відбував у м. Ухта (нині Республіка Комі, РФ). Звільнений 8 жовтня 1943 р. Реабілітований у 1955 р.

Літературну діяльність відновив у 1944 р. надрукувавши 26 лютого в газеті «Радянська Україна» усмішку «Зенітка», що обійшла усі фронти, часто звучала на радіо. Потім виходять політичні фейлетони та памфлети «Самостійна дірка» (1945), збірки гумору «Зенітка» (1947), «Весна-красна» (1949), «Мудрість колгоспна» (1952), «А народ воювати не хоче» (1953), «Великі ростіть!» (1955), «Нещасне кохання» (1956) та ін.

Остап Вишня був відомий і як перекладач творів М. Гоголя, А. Чехова, О. Сухово-Кобиліна, Марка Твена, О’Генрі, Я. Гашека, Я. Неруди та ін. Його твори перекладено багатьма мовами народів світу.

О. Вишня проводив велику громадську роботу: був членом редколегії журналу «Перець», входив до складу правління Спілки письменників України.

Помер Остап Вишня 28 вересня 1956 р., похований на Байковому кладовищі в Києві.

У великому творчому доробку письменника представлені різноманітні жанри малої прози (усмішка, гумореска, фейлетон, памфлет, автобіографічне оповідання), але скрізь присутній іронічно усміхнений автор у ролі мудрого, дотепного оповідача. Остап Вишня ввів в українську літературу й утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам же й назвав усмішкою.

До 130-річчя від дня народження Остапа Вишні (1889 – 1956), українського письменника в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить збірки його творів, біографічні, літературно-критичні матеріали про українського письменника.

На виставці представлені документи і публікації з фондів бібліотек. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 13 листопада – 27 листопада 2019 р.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності Кириленко Т. І.