Ювілейний вечір,
присвячений 80-річчю від дня народження всесвітньо відомого
українського співака, Героя України Анатолія Солов’яненка
28 листопада в приміщенні Національної парламентської бібліотеки України відбувся ювілейний вечір, присвячений 80-річчю від дня народження всесвітньо відомого українського співака, Героя України Анатолія Солов’яненка.
Анатолій Борисович Солов'яненко – видатний співак XX ст., слава і гордість українського оперного мистецтва. Свій дарований природою й відточений великою подвижницькою працею талант, народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка щедро дарував людям, примножував славу України на світових сценах.
Артист, громадянин, людина – Анатолій Солов'яненко постає як яскраве явище української національної культури, особистість, яка утверджувала своїм прикладом високі моральні цінності, найкращі традиції вітчизняної культури. Саме завдяки цим чеснотам, образ митця став предметом творчих роздумів письменників, режисерів, поетів, художників.
До ювілейної дати в Національній парламентській бібліотеці України представлена фотовиставка, створена Національною оперою України ім. Т. Г. Шевченка. Виставка успішно експонувалася упродовж ювілейних подій у театрі. А сьогодні Бібліотека запросила всіх охочих доторкнутися до творчості Великого Співака, що відбита у чорно-білих і кольорових світлинах, представлених в експозиції. Їх – 39. Глядач може бачити Анатолія Солов’яненка у більшості оперних партій, які він виконував, із колегами – співаками, диригентами, режисерами, а також біля батьківської хати та біля хати І. С. Козловського у селі Мар’янівка, на гостинах у музеї С. В. Рахманінова тощо. Серед світлин і фото останнього виступу Анатолія Солов’яненка в опері П’єтро Масканьї «Сільська честь» 4 вересня 1998 року.
Відкриваючи вечір, ведуча Олена Погонець нагадала, що 25 вересня 2012 року видатному співакові Анатолію Борисовичу Солов’яненку мало б виповнитися 80 років. І хоча його вже тринадцять років немає з нами, він живе у нашій пам’яті, у наших серцях. Анатолій Солов'яненко залишив шанувальникам його таланту і світлу пам'ять і невгамовний сум. Україні не вистачає його живого голосу — могутнього і ніжного, дивовижно виразного, яким співак розмовляв з усім світом, і з кожним із нас.
Про життєвий і творчий шлях Анатолія Солов’яненка емоційно і щиро повела розповідь його біограф, український музикознавець, член-кореспондент Національної академії мистецтв України, професор Алла Терещенко. Їх зв’язала доля не випадково, ї це спілкування подарувало сьогодні читачам чудові фотоальбоми, зі сторінок яких виразно постає постать великого артиста.
50 років тому, у 1962 році співак був запрошений до Київського театру опери та балету, стажувався в театрі Ла Скала (Мілан), де став лауреатом конкурсу "Неаполь проти всіх". У 1967 році був удостоєний звання заслуженого артиста УРСР, в 1975 – народного артиста СРСР.
У репертуарі Солов'яненка – 17 оперних партій, багато арій, романсів, народних пісень. Кілька сезонів він співав у нью-йоркському "Метрополітен-опера", де виконав партії в операх Р. Штрауса, Д. Верді, П. Масканьї.
Серед найкращих партій Анатолія Солов’яненка – Андрій ("Запорожець за Дунаєм" С. Гулака-Артемовського), Фауст (в однойменній опері Ш. Ґуно), Альфред ("Травіата" Дж. Верді), Надір ("Шукачі перлин" Ж. Бізе), Рудольф ("Богема" Дж. Пуччіні) та ін. Світові знавці оперного співу визнали, що виконання українським співаком партії герцога в "Ріголетто" Дж. Верді було найкращим – вершиною оперної майстерності.
У 1980 році Солов'яненко став лауреатом Ленінської премії, грошову винагороду він передав у Фонд Миру. У 1997 році отримав Національну премію ім. Т. Г. Шевченка. 2008 року (посмертно) удостоєний найвищої державної нагороди – Герой України.
Художник Олег Коспа розповів про роботу над підготовкою альбому «Анатолий Соловьяненко. Творческий портрет» (К.: Мистецтво, 1988), де дуже символічним і виразним є розгорнутий, чорно-білий титульний аркуш із зображенням Анатолія Солов’яненка біля концертного роялю. Саме цей знімок власноруч був затверджений артистом.
Щира і відверта розмова із дружиною співака Світланою Солов’яненко, дозволила присутнім більше дізнатися про життя і творчість Анатолія Борисовича, про його мрії, сподівання, тривоги. Про його людяність і відкритість, велику любов до оперного театру, в якому він пропрацював 30 років, і найголовніше – велику повагу до свого глядача, для якого він співав і з великої сцени і в маленьких сільських клубах... Світлана Дмитрівна розповіла також про те, яка робота проводиться на вшанування пам’яті Анатолія Солов’яненка: про встановлення йому пам’ятників, про перейменування вулиці у Козині Київської області, про упорядкування його архіву та бібліотеки тощо.
Під час зустрічі присутні переглянули документальний фільм «Анатолій Солов’яненко. Парадокси долі», де лунав прекрасний голос Великого Артиста.
Інформація підготовлена відділом СКД
Бібліотека