Понеділок, 16 грудня 2019

Новини і події

Режим роботи

Понеділок - п'ятниця
з 09:00 до 20:00;
субота, неділя -
з 10:00 до 18:00.
Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

До 90-річчя від дня народження І. О. Світличного (1929 – 1992), українського письменника, літературознавця, мовознавця, перекладача

 

image

Іван Олексійович Світличний (20 вересня 1929, с. Половинкине, Старобільський район, Луганська область – 25 жовтня 1992, Київ) – літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, перекладач, діяч українського руху опору 1960 –1970-х років, репресований. Лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка, член міжнародного ПЕН-клубу з 1978 р., член Спілки письменників України з 1990 року. У 1989 р. І. Світличному присуджено премію ім. В. Стуса.

У 1947 р. Світличний закінчив школу в м. Старобільську з золотою медаллю і поступив до Харківського університету на факультет української філології.

У 1952 р. письменник  вступив до аспірантури відділу теорії літератури Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка Академії наук України. Завідував відділом критики журналу «Дніпро», з 1957 по 1963 рр. — молодший науковий співробітник Інституту літератури. У 1964 р. Іван Олексійович якийсь час працював редактором Українського товариства охорони природи. З 1965 р. він позбувся роботи і публікувався під чужими іменами і псевдонімами.

Поезія стала для І. Світличного духовним прихистком, рятунком і самоствердженням. Своєрідним тюремним щоденником є цикл «Гратовані сонети», найсильнішою в поетичному доробку Івана  Світличного є написана в таборі поема «Курбас».

Досить значним і професійно досконалим є перекладацький доробок Світличного, переважно зі слов'янських мов та французької. Перекладати почав з 1957 р., більшість перекладів було опубліковано 1970 року в збірці поезій у серії «Перлини світової лірики» видавництва «Дніпро».

Іван Світличний є також  автором робіт: «Питання теорії художнього образу («Вітчизна», 1957 р., № 6), «Про внутрішню суперечність художнього образу» («Радянське літературознавство», 1958 р., № 5), «Адвокати фальшивих цінностей» («Вітчизна», 1958 р., № 7), «Художні скарби «Великого льоху» (1962 р.), «Серце для куль і для рим» (1990 р.), «Шевченко і український романтизм», «Коментар критичний до коментаря наукового», «Словник Шевченкової мови», «Духовна драма Шевченка». З 1966 року, не маючи змоги друкуватись під власним прізвищем, друкувався під чужими: «Новий словник, який він?», «Дивні метаморфози перекладацької мови» (1970 р.). Над словником синонімів він плідно працював і в таборі, на засланні аж до хвороби. Статті «Поезія і філософія», «Своєрідні взаємофактори...», «А, Б, В, Г, Д, або розгортання фраз, тез, абзаців у наукові трактати», «Гармонія і алгебра», «Я просто йду й мрію на ходу».

Разом з І. Дзюбою та Є. Сверстюком І. Світличний був одним з найвідоміших молодих нонконформістських критиків.

Іван Олексійович — духовний лідер національно-демократичного руху 60-70-х років. Він незмінно знаходився в центрі кожної культурної акції. У 1962-63 рр. став одним із засновників Клубу творчої молоді в Києві. Одним з перших установив контакт з українською діаспорою на Заході та поширював самвидав.

Через арешти письменник зазнав неабияких поневірянь. Уперше Івана Світличного було заарештовано 1 вересня 1965 р. за звинуваченням у антирадянській агітації і пропаганді. 30 квітня 1966 р. Івана Світличного через брак доказів було випущено. 12 січня 1972 року Світличного заарештували вдруге й звинуватили за тією ж статтею. На закритому судовому процесі винесено вирок: 12 років позбавлення волі (7 років концтаборів суворого режиму у селищах Всесвятське й Кучино Пермської області і 5 років заслання у селищі Усть-Кан Горно-Алтайської області). Мав незаперечний моральний авторитет серед політв'язнів, став душею табірного руху Опору ‑ його називали «табірною совістю». Незважаючи на незадовільний стан здоров’я термін відбув повністю. Звільнили 23 січня 1983 року, продовжувати колишню творчу і громадську діяльність не дозволив стан здоров’я.

image

Помер 25 жовтня 1992 р. Похований у Києві на Байковому цвинтарі.

До 90-річчя від дня народження І. О. Світличного (1929 – 1992), українського письменника, літературознавця, мовознавця, перекладача в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить літературознавчу, поетичну та перекладацьку спадщину І. Світличного. У його оригінальній поезії та поетичних перекладах, що стали мистецьким надбанням української літератури, утверджено нескореність в’язня тоталітарній системі, духовно вільну людину.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань автора радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

 

 

Виставка експонується за адресою: вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 20 вересня – 8 жовтня 2019 р.

 

Інформацію підготувала провідний бібліотекар відділу  

соціокультурної діяльності  

Гриценко Ю. А.