Понеділок, 23 вересня 2019

Новини і події

Режим роботи

Понеділок - п'ятниця
з 09:00 до 20:00;
субота, неділя -
з 10:00 до 18:00.
Четверта п'ятниця
кожного місяця –
санітарний день
(бібліотека не обслуговує користувачів).

До 125-річчя від дня народження  О. П. Довженка (1894–1956),

українського прозаїка, кінодраматурга

 

image

Олександр Петрович Довженко народився 10 вересня 1894 року на Чернігівщині в селянській родині.

1911 року вступив до Глухівського вчительського інституту (нині – Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка). Протягом 1914 – 1917 pоків Олександр працював вчителем у Житомирський вищій початковій школі. Викладав природознавство, гімнастику, географію, фізику, історію та малювання.

У 1917 році  О. Довженко переїздить до Києва, вступає на економічний факультет Комерційного інституту (нині – Київський національний економічний університет), стає слухачем Української академії мистецтв та одночасно продовжує вчителювати. Упродовж 1918–1919 років воював у лавах армії УНР.

На початку 1920 року вступив до партії боротьбистів,  яка через кілька тижнів  самоліквідувалася, а всі  її члени влилися до лав КП(б)У. Довженко займав різні посади: секретаря Київського губернського відділу народної освіти, комісара Державного  оперного театру (нині – Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка).

У 1921 році  О. П. Довженка зарахували до Наркомату закордонних справ УРСР  і направили на дипломатичну роботу –  спочатку у Варшаву, потім у  Німеччину.  В Берліні він вступив до приватної художньої майстерні  і одночасно відвідував лекції в берлінській Академічній вищій школі образотворчого мистецтва.

Влітку 1923 року Олександр Петрович повернувся в Україну, оселився в Харкові. Працював художником-ілюстратором у редакції газети «Вісті» та карикатуристом під псевдонімом «Сашко»,  став відомим як ілюстратор книг, зокрема «Голубих ешелонів» Петра Панча. Належав до літературних організацій «Гарт» та «ВАПЛІТЕ».

Протягом 1926 – 1933 pоків працював на Одеській кінофабриці та Київській студії художніх фільмів. Перший серйозний успіх прийшов у 1929 році після виходу  фільму «Звенигора». 

1930 року на екрани вийшла картина Олександра  Довженка «Земля».  Фільм підняв українське кіномистецтво на міжнародний рівень і приніс митцю світову славу. Цього ж року  він виїжджає в тривале закордонне відрядження.              Митець демонструє «Землю», «Звенигору», «Арсенал» у Берліні, Гамбурзі, Празі, Парижі та у Лондоні. Виступає перед журналістами, кіномитцями та  кінокритиками з доповідями про нову кінематографію.

Олександр Петрович  Довженко постав як самобутній кінорежисер, фундатор поетичного кіно, визнаний світом митець. 

1932 року О. Довженко зняв перший звуковий фільм «Іван» і був запрошений до кіностудії «Мосфільм». У 1935 році  кінорежисера нагороджують орденом Леніна. На екрани  виходять фільми «Аероград» (1935), «Щорс»(1935).

З початком німецько-радянської війни Олександр Петрович  Довженко був евакуйований до Ашхабада,  згодом став фронтовим кореспондентом газети «Красная звезда». Він був свідком звільнення України від окупації, після чого опублікував в «Известиях» 31 березня 1942 року  статтю «Україна в огні».

image

Протягом 1941– 1945 pоків Олександр  Довженко створив низку новел: «Ніч перед боєм», «Мати», «Стій, смерть, зупинись», «Хата»,   «Тризна» та інші.

Кіноповість «Україна в огні», створена митцем у  1943 році,  стала епосом війни. Твір був заборонений владою. Усім органам цензури було надіслано директиву заборони друкувати твори О. П. Довженка без особливого дозволу.

У 1945 році за власною п'єсою «Життя в цвіту» митець зняв «ідеологічно правильний твір» «Мічурін». Його поновили на посаді на кіностудії «Мосфільм», 1949 року відзначили Державною премією, яка означала офіційну реабілітацію після «України в огні».

Протягом 1949 – 1956 pоків О. П. Довженко викладав у ВДІКу (Всесоюзному Державному інституті кінематографії), ставши професором цього навчального закладу.

У 1954–1955 роках митець закінчив роботу над кіноповістю «Зачарована Десна», розпочату ще 1942 року, де він згадував своє дитинство. Її надрукували у журналі «Дніпро». Також була завершена «Поема про море» та розпочалися зйомки одноіменного кінофільму.

Однак 25 листопада 1956 року О. П. Довженко помер. Похований у Москві.

У 1957 році  вийшла друком збірка повістей митця «Зачарована Десна», яка принесла Олександру Петровичу Довженку письменницьку славу.

Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого  до 125-річчя від дня народження  О. П. Довженка українського прозаїка та кінодраматурга організувала книжкову виставку.

В експозиції представлені  багатотомні та окремі видання творів письменника:  щоденники, прозові твори, кіноповісті, дикторські тексти, оповідання,  публіцистика воєнних років, виступи та мистецькі роботи О. Довженка.

Книжкова виставка представляє  монографії та матеріали наукових конференцій, що висвітлюють літературну, художню та кінематографічну спадщину Олександра Петровича Довженка, дає уявлення про долю митця та внесок у розвиток української і світової культури. 

На виставці представлені документи із фондів НБУ імені Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань автора радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

 

Виставка експонується за адресою:

вул. М. Грушевського,1, 2 поверх.

Термін експонування  10 – 20  вересня 2019 року

 

Інформацію підготувала головний бібліотекар

відділу соціокультурної діяльності Кудря Л. М.