Aбонемент

До 115-річчя від дня народження Л. І. Смілянського (1904 – 1966),

українського письменника, критика, драматурга

Леонід Іванович Смілянський народився 27 лютого 1904 року у місті Конотоп Сумської області в родині робітника залізничних майстерень. Після закінчення, спочатку Конотопського залізничного технікуму, а потім філологічного факультету Київського інституту народної освіти,  у 1928–1931 рр. навчався в аспірантурі при Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР.

Леонід Смілянський прийшов у літературу в другій половині 20-х років, одразу приставши до ідейно-естетичних платформ ВУСППу і «Молодняка». На сторінках видань цих літоб'єднань з'явилися і перші його твори. Письменник не був вільним від тогочасних літературних стереотипів, пробував виводити «на чисту воду» буржуазних спеців, розвінчував непманів, художньо осмислював «реакційну суть дрібновласницької стихії». Усе це є в його першій збірці оповідань «Нові оселі» (1928). Тоді ж почав освоювати «велику» прозу, написавши повість «Машиністи» (1927), присвячену складним подіям громадянської війни в Україні.

На перевалі 20 – 30-х років, творчою уявою Л. Смілянського повністю заволоділа ідея «жити комуною», паростки якої можна відшукати в його ранніх оповіданнях («Каламут», «Стара історія», «Злочин бригадира»). Одна за одною пишуться повісті «Мехзавод» (1930), «Периферія» (1933), «Полонений» (1934), пізніше дописана і трансформована в роман «Зустрічі» (1935). Цими творами та ще рядом оповідань вичерпується «робітничий цикл» Л. Смілянського.

Другим великим «масивом» творчості письменника є проза про Велику Вітчизняну війну. За період з 1941 по 1950 р. він присвятив цій темі роман, п'ять повістей, ряд оповідань і новел. Леоніду Смілянському належить першість у створенні художніх творів «великої» прози – воєнної повісті й роману.

Значною заслугою Л. Смілянського стало те, що в умовах певної демократизації суспільства періоду війни, зниження тотального «пресингу» сталінщини він відчув потребу і почав послідовно осмислювати художніми засобами проблему національного як важливого засобу гуманізації особистості й суспільства. Паростки цієї проблеми спостерігаються і в «Золотих воротах» та «Думі про Кравчиху» (1942), ще чіткіше виражені вони в романі «Євшан-зілля» (1943).

Лише недавно знято тавро забуття з повісті «Софія» (1944), де тема національного відродження набула найбільшого звучання, що накликало на «Софію» і самого автора нещадний гнів вульгарно-соціологічної критики. Бурхлива наклепницька кампанія не зламала письменника. 1950 р. він публікує повість «Сашко», популярну й досі серед школярів, яка стала останнім твором письменника про війну.

Третій важливий цикл творчості Л. Смілянського – історико-біографічна проза і драматургія. На відміну від двох попередніх – комунарського і воєнного – цикл творився у різні періоди життя, починаючи з повісті «Михайло Коцюбинський» (1939). Факти свідчать, що звертався він до історико-біографічної теми, як правило, після несправедливих, жорстоких і грубих нападок послужливо-вульгарної критики. Так було в 1944–1945 роках, коли була написана п'єса про І. Франка «Мужицький посол», так сталося і в 1952–1953 роках, коли з'явилися «Червоні троянди» – твір про Лесю Українку. Історико-біографічна тема була для письменника своєрідним прихистом, певним відходом від немилосердної буденщини.

Найкращим твором письменника на історико-біографічну тему є роман у двох книгах «Поетова молодість» (книга І – I960 р., книга II – 1963 р.) про Т. Шевченка, розпочатий ще перед війною. Авторові пощастило органічно поєднати тут історичну фактологію з обґрунтованим і достовірним художнім домислом, абстрагуватися (хоч і не повною мірою) від стереотипного зображення й наблизитися до опанованої ще в 30-х роках об'єктивістської позиції оповідача. «Поетова молодість» заслужено стала в ряд кращих літературних творів.

Леонід Смілянський залишив по собі досить значну літературну спадщину. Крім уже згадуваних, письменник звертався у своїй творчості до історичної теми, написавши, зокрема, драму «Заграви», оповідання «Сад». За сценаріями Л. Смілянського створені кінофільми «Іван Франко» і «Сашко».

Твори письменника неодноразово перекладалися різними мовами. Він працював також як перекладач і критик.

До 115-річчя від дня народження Л. І. Смілянського (1904–1966), українського письменника, критика, драматурга в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить видання та статті з періодичних видань про творчий і життєвий шлях письменника.

На виставці представлені документи і публікації з фондів бібліотек. Для пошуку інших видань радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою:

вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 27 лютого – 13 березня 2018 р.

Інформацію підготувала бібліотекар І категорії

відділу соціокультурної діяльності Кириленко Т. І.