Aбонемент

Книжкова виставка

До 110-річчя від дня народження Б. Р. Гмирі
(1903–1969) українського співака, народного артиста СРСР,
лауреата Державної премії СРСР

Голосом Бориса Гмирі

Україна з Богом розмовляє…

Д. Білоус

Борис Романович Гмиря (5 серпня 1903, Лебедин — 1 серпня 1969, Київ) — видатний український оперний і камерний співак (бас). Народний артист СРСР (1951), лауреат Сталінської премії (1952).

З раннього дитинства заробляв на хліб, працюючи де доведеться: працював матросом на торговельних судах, кочегаром і вантажником у Севастополі.

Лише у 27 років Борис Гмиря отримав середню освіту. В 1935 році він закінчив Харківський інженерно-будівничий інститут, у 1939 — Харківську консерваторію. Навчався вокалу у відомого педагога Павла Голубєва, учня славнозвісного Федеріко Бугамеллі. Водночас (із 1936) став виступати на сцені Харківського оперного театру.

Співак володів неперевершеним виконавським стилем. Його спів ніс у собі неповторну своєрідність, образність, задушевність. У його манері захоплювала бездоганна вокальна підготовка і кришталево чиста інтонація. Твори у виконанні Б. Гмирi включені в найпрестижніші музичні каталоги, а його ім'я прикрашає списки найвидатніших вокалістів світу. 1962 року воно внесене до престижної Міжнародної енциклопедії "Whо іs whо?", 1992 – до списку ста славетних українців за тисячолітню історію України, 2001 – до альманаху "Видатні діячі України минулих століть", 2002 – до альманаху "Золота еліта України".

            Репертуар Бориса Гмирі – це 600 камерних творів, 40 оперних партій (проспівав 75 арій), 85 фрагментів із вокально-сценічних та симфонічних творів. Це дало можливість фірмі «Мелодія» (Москва) випустити рекордну кількість платівок – 200, тираж яких складав від 100 до 600 тис., перевидавалися вони 120 разів.

Борис Гмиря не уявляв свого життя і творчості за межами України — не спокусився на неймовірно вигідні пропозиції жити і працювати в Москві, Ленінграді, Парижі чи Нью-Йорку.

Голос Бориса Гмирі визнаний ЮНЕСКО «унікальним феноменом», що належить світовій культурі. У своєму Посланні від 11.09.2003 р. організація констатувала: «Борис Гмиря відомий як «Борис Великий» і його величний бас визнаний як унікальний феномен, що належить не лише Україні, а й світовій культурі в цілому. Вокальна спадщина співака є неоціненним внеском у скарбницю світового виконавського мистецтва. Його філософські та епістолярні праці також становлять велику цінність для світової культури». Не дивно, що пам’ять про цього легендарного співака всіляко підтримують в Україні на державному рівні. Так на честь 100-річчя з дня народження Бориса Гмирі у Києві було засновано конкурс його імені.

1 серпня 1969 р. Бориса Гмирі не стало, а 4 серпня піснею «Чуєш, брате мій» у виконанні капели бандуристів Україна навіки попрощалася з «Великим Борисом».

Похований артист на Байковому цвинтарі у Києві.

До 110-річчя від дня народження Бориса Гмирі в Національній парламентській бібліотеці України підготовлено книжкову виставку. Експозиція містить листи, статті з періодичних видань, спогади Бориса Гмирі та інші матеріали, пов’язані з життям і творчою діяльністю співака.       

На виставці представлено документи із фондів НПБУ. Для пошуку інших видань цієї тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою: вул. Грушевського, 1,  2-й поверх.

Термін експонування: 5 серпня  – 1 вересня 2013 р.

Інформація підготовлена відділом СКД