Aбонемент

До 80-річчя від дня народження Д. В. Степовика (1938), українського мистецтвознавця

Дмитро Власович Степовик народився 7 жовтня 1938 року на Житомирщині в селянській родині. 1955 року після закінчення середньої школи зі срібною медаллю Дмитро Власович вступив до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка на факультет журналістики.

Перші статті та замітки майбутнього науковця з'являються у 1958 році в районній газеті «Радянський шлях» («Земля Бердичівська») під час проходження журналістської практики у Бердичеві.

Після закінчення з відзнакою КДУ ім. Тараса Шевченка у 1960 році, 7 років працює журналістом у республіканській газеті «Молодь України». Як кореспондент за декілька років побував у всіх областях України, написав багато статей та нарисів.

Високий рівень знань, отриманих в університеті, та здобутий практичний досвід дозволили Д. Степовику стати аспірантом Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. 1970 року він стає кандидатом мистецтвознавства і від того часу працює в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України: спочатку старшим науковим працівником, а з 1993 року і до тепер – провідним науковим працівником. 1984 року Дмитро Степовик успішно захищає докторську дисертацію з мистецтвознавства спочатку у Києві, а згодом, 1990 р. – у Мюнхені, в Українському Вільному Університеті. 1992 року рішенням Вченої ради Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України йому було присвоєно звання професора.

У своїй науковій діяльності мистецтвознавець розробляє три напрями – історія давнього українського мистецтва (гравюра, книжкова мініатюра, ікона), історія болгарського мистецтва та українсько-болгарські мистецькі зв'язки, образотворче мистецтво західної української діаспори. Результати досліджень науковець публікує у своїх численних книгах, статтях та доповідях.

Ще з 60-х років минулого століття Дмитро Степовик вивчає церковне мистецтво. Але в умовах атеїстичного опору, лише 1975 року йому вдалося опублікувати монографію про Олександра-Антонія Тарасевича – відомого ілюстратора богословських книг XVII ст. в Україні, Білорусі та Литві. Згодом вийшли книги про давніх митців Леонтія Тарасевича та Івана-Інокентія Щирського, наукова праця про ілюстративну станкову графіку доби Гетьманщини («Українська графіка XVI–XVIII століть: Еволюція образної системи»). Після здобуття Україною незалежності науковець зайнявся дослідженням української ікони. У своїх фундаментальних монографіях «Історія української ікони X—XX століть», «Іконологія та іконографія», «Мистецтво ікони: Рим, Візантія, Україна», «Сучасна українська ікона» автор переглянув деякі стереотипи вчених-іконознавців.

Сьогодні Дмитро Власович Степовик – доктор філософії, доктор мистецтвознавства, доктор богословських наук, професор, академік Академії наук Вищої школи України; член Національної Спілки художників України, керівник відділу образотворчого мистецтва в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України. Учасник численних всеукраїнських та міжнародних наукових конгресів і конференцій. Він читає курси лекцій з історії українського мистецтва та української культури в наукових установах та університетах Болгарії, Польщі, Канади, США, Італії, Великобританії, Німеччини, Франції. Значну увагу приділяє редакційній діяльності: у різний час був членом редакційних колегій журналів, газет, альманахів та збірників.

Вчений також знаходить час для громадської праці. Він – віце-президент Українського Біблійного товариства, член Головної ради Товариства охорони пам'яток історії та культури, заступник голови Українського Представництва бібліотеки ім. Симона Петлюри в Парижі, почесний голова Національної асоціації митців, входить до складу вчених рад Історичного товариства Нестора Літописця та Київського музею Івана Гончара, є членом Всеукраїнського товариства митрополита Іларіона (Огієнка).

Д. В. Степовик має такі нагороди: президентський орден «За заслуги» 2-го ступеня (2008); церковні ордени Української Православної Церкви Київського Патріархату: святого рівноапостольного князя Володимира Великого 3-го ступеня (1998), 2-го ступеня (2003), 1-го ступеня (2008); святих рівноапостольних Кирила і Мефодія (2005). Лауреат премій: імені Івана Франка Президії Академії наук України (1990); Фонду духовного відродження імені митрополита Андрія Шептицького (1992); Міжнародної премії Фундації Антоновичів (м. Вашингтон, США, 1998); Міжнародної премії Фонду Воляників-Швабінських (м. Нью-Йорк, США, 2005); премії імені Івана Нечуя-Левицького Українського Фонду культури (2007); премії імені митрополита Іларіона Огієнка (2009); Міжнародної премії Фундації Воскобійників (м. Бока Ратон, штат Флорида, США, 2009).

Нині Дмитро Власович Степовик – провідний співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Національної академії наук України (ІМФЕ НАНУ), професор історії мистецтва Київської духовної академії, професор історії культури Українського вільного університету в Мюнхені.

До 80-річчя від дня народження Д. В. Степовика (1938), українського мистецтвознавця в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено книжкову виставку. В експозиції представлено творчий доробок Дмитра Власовича Степовика з питань українського мистецтва; наукові видання біографічних відомостей і творчої діяльності українських художників та іконописців; альбоми, присвячені українському ікономалярству. Також виставка презентує документи про науково-дослідницьку працю, коло наукових інтересів та життєвий шлях мистецтвознавця.

На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань автора радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Виставка експонується за адресою: вул. Михайла Грушевського, 1; 2-й поверх.

Термін експонування: 05 жовтня  – 4 листопада 2018 р.

 Інформацію підготувала провідний бібліотекар відділу  

соціокультурної діяльності  

Гриценко Ю. А.