Aбонемент

Віртуальна книжкова виставка 

До Дня Чорнобильської трагедії

Чи знаєш ти, світе,

Як сиво ридає полин,

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить!..

(Б. Олійник)

26 квітня 1986 року. Чорною та гіркою увійшла ця дата в історію людства. Майже в центрі Європи сталася аварія, яку обґрунтовано вважають найбільшою в світі техногенною і екологічною трагедією.

Чорнобильський смерч забрав життя багатьох людей, продовжує завдавати шкоди здоров'ю мільйонів українців і сьогодні. Наслідки чорнобильської трагедії ще сотні літ відчуватимуть на собі майбутні покоління.

А тоді, в ніч на 26 квітня 1986 року, в 1 год. 24 хв. у приміщенні четвертого енергоблоку при виведенні його в плановий ремонт і проведенні випробувань турбогенератора стався вибух і виникла пожежа, яка перекинулася на дах третього енергоблока. Внаслідок вибуху була зруйнована покрівля четвертого блоку і машинного залу.

Першими відчули поштовх вибуху та побачили велетенське полум'я у вигляді ядерного гриба мешканці Прип'яті та навколишніх сіл. Відразу ж вплив радіаційного опромінювання відчули на собі жителі іншого міста, що знаходилося на відстані 18 км. від станції – районного центру Київської області – Чорнобиля. До речі, це стародавнє місто (засноване ще за часів Київської Русі в 130 км. на північ від Києва) дало свою гірку назву потужній атомній електростанції, будівництво якої було розпочато у 1977 році. В 1986 році працювало вже чотири енергоблоки, добудовували шостий, а п'ятий збиралися пускати в дію. Це була найпотужніша на той час атомна електростанція в Європі.

Першими удар атомної стихії на себе прийняли працівники воєнізованої пожежної частини атомної станції. Саме вони опинилися у самому пеклі смертельної радіації. Це було рівнозначно самогубству.   

Земля була на грані вселенської трагедії. Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули б ще 3 енергоблоки. Дослідники стверджують, що в такому випадку на місці Київської, Житомирської, Чернігівської областей та півдня Білорусії утворилась би величезна воронка, загинули б на цій території люди і тварини, а радіаційною, небезпечною для життя зоною була б вся Європа.

На захист землі і народу України встали не лише пожежники, а й ті, хто брав участь у ліквідації аварії та будівництві захисної споруди – так званого об'єкта «Укриття», який заховав залишки зруйнованого реактора. Це – робітники атомної станції, що залишились працювати після вибуху, атомники з інших станцій, водії машин, що прийшли на ліквідацію аварії. Це і льотчики гелікоптерів, з яких у воронку закидали пісок. Це і шахтарі, які під зруйнованим реактором будували фундамент саркофагу. Це були люди з усіх куточків України.

Найнебезпечнішою була розчистка даху сусіднього енергоблоку. Молоді хлопці – солдати лопатами скидали з даху радіоактивний граніт, працювали не більше 2-3 хвилин, а потім їх відправляли додому. Можна лише уявити наскільки це було небезпечно, якщо 2 хвилини роботи на даху прирівнювалися до 2-х років служби в армії.

На ліквідації аварії працювала велика армія медичних працівників, які надавали невідкладну допомогу всім, хто був у ті дні біля зруйнованого реактора.

На жаль, з ліквідацією аварії на атомній станції, біда для України не вщухла. Страшною радіацією було заражено землю, воду, повітря.  Радіоактивною чорнобильською хмарою зачепило Білорусь, Росію, окремі райони Кавказу, Сибіру, Середньої Азії, майже всі країни Західної Європи.

Найбільш небезпечною була 30-кілометрова зона відчуження. Вона була офіційно визнана непридатною для життя. Ці землі було огороджено гострою огорожею і названо Чорнобильською зоною.

Щоб врятувати людей, що жили в межах ураженої зони, від смертельної радіації, їх усіх евакуювали. Це була страшна евакуація. Евакуйовані втратили все: житло, речі, роботу, а головне – здоров'я. Почалося екстренне будівництво будинків для поселення людей.

Після ліквідації аварії на четвертому енергоблоці робота електростанції була припинена через небезпечну радіаційну ситуацію. Але в жовтні 1986 року після великих робіт по спорудженню «саркофагу», перший та другий енергоблоки були введені в дію, а в грудні 1987 року відновлена робота третього.

Однак, у 1991 році на другому енергоблоці спалахнула пожежа. Стало зрозумілим, що подальше існування ЧАЕС небезпечне. 15 грудня 2000 року був назавжди зупинений останній реактор станції і вона припинила своє існування. Але саркофаг, побудований над четвертим енергоблоком, що вибухнув, поступово руйнувався. Це могло привести до значних викидів. Було розпочато  будівництво так званої «Арки», яка накриє сучасний об'єкт «Укриття». І ось 14 листопада 2016 року, розпочався процес насування Арки (новий безпечний конфайнмент, НБК) на об'єкт «Укриття» четвертого енергоблоку Чорнобильської АЕС, який був зруйнований під час трагедії 26 квітня 1986 року. У листопаді 2017 року планується ввести об'єкт в експлуатацію та розпочати роботи з демонтажу нестабільних конструкцій. Проектом передбачено, що нова споруда буде експлуатуватись упродовж 100 років.

До Дня Чорнобильської трагедії в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого підготовлено віртуальну книжкову виставку. На виставці представлено документи з фондів НБУ імені Ярослава Мудрого та з періодичних видань. Для пошуку інших видань даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Інформація підготовлена відділом СКД

1/26
	Головна → Мистецтво → Образотворче мистецтво → Живопис → Семан Ференц Іванович (1937-2004) Чорнобиль Чорнобиль, 1992, . Режим доступу: http://elib.nplu.org/view.html?id=5264