Aбонемент

Віртуальна книжкова виставка

«До 120-річчя від дня народження Є. Ф. Маланюка (1897–1968), українського поета, літературознавця, критика, громадсько-політичного діяча»

                                                «Є. Маланюк із найвидатнішого поета української 

                                                еміграції перетворився на класика української 

                                                 літератури ХХ ст., його поезія – не лише крик зболеного 

                                                серця, а ще і гарт, очисний вогонь, через який проходить 

                                                наш народ на нелегкому шляху до своєї державності й 

                                                 духовності».

М. Ільницький

Євген Филимонович Маланюк  народився 2 лютого 1897р. на Херсонщині в родині українських інтелігентів.

Свої перші вірші майбутній поет почав писати у 13-річному віці під впливом  гуманітарних традицій гімназії: живопису, театру та позакласного читання.

1914 року після закінчення гімназії Є. Маланюк вступив до Петербурзького політехнічного інституту. Але Перша світова війна стала на перешкоді навчанню. Юнак після навчання в Київський військовій школі служив в діючій армії.

1917 рік приніс Євгенові Маланюкові чимало гострих вражень, потрясінь і втрат: жорстокі будні на фронтах Першої світової, Лютнева революція, демобілізація з російської армії та участь у створенні Української Народної Республіки.

Світова війна закінчилася для Євгена Маланюка в лютому 1918 року. Але склалося так, що після короткої відпустки йому знову довелося воювати: він став на захист Української держави. На нього чекали ще три роки війни. Війни, у якій тричі доводилося здавати ворогові Київ, у якій був «кривавий листопад» 1919 року, був 1920 рік, коли тридцатипятитисячне українське військо після десятиденних запеклих боїв було змушене 21 листопада перейти польський кордон.

У 1920 році разом з Армією УНР Є. Маланюк емігрував до Польщі. В еміграції розкривається письменницький талант Євгена Маланюка. Його вірші, культурологічні, публіцистичні та літературознавчі статті майже кожного дня друкуються в таборових журналах «Всім», «Наша зоря», «Український сурмач». Зі своїми друзями Юрієм Дараганом і Миколою Чирським молодий письменник видає журнал «Веселка».

1923 року письменник переїздить в Подєбради для навчання в Українській Господарській Академії. Чехословаччина в той час була справжнім освітнім, науковим і культурним центром для українських емігрантів. Навчання стало для Євгена Маланюка періодом бурхливого літературного життя: доповідей, дискусій, мистецьких змагань. Серед побратимів-літераторів  були Юрій Дараган, Леонід Мосендз, Наталія Лівицька-Холодна, Микола Чирський, Михайло Мухін, Олена Теліга, Улас Самчук.

1925 року в Подєбрадах вийшла перша збірка віршів поета «Стилет і стилос», яка стала знаковою подією в житті автора та літературно-мистецькому процесі.

З 1929 року після закінчення навчання Євген Маланюк проживе в Варшаві, очолює літературне угруповання «Танк». Побачили світ ряд книг поета: «Земля й залізо» (Париж, 1930), «Земна мадонна» (Львів, 1934), «Перстень Полікрата» (Львів, 1939), «Вибрані поезії» (Львів; Краків, 1943), з'являються десятки статей, нарисів, есе, публікуються переклади з інших літератур. У 1939 році Євген Маланюк брав участь в обороні столиці Польщі від німецьких військ.

1945року Євген Филимонович Маланюк емігрував до Німеччини. В еміграції поет бере участь у створенні письменницької організації СТІНА, яка стала епохою в історії української літератури у вигнанні. Навколо нього збирається коло літературно обдарованої молоді з нової хвилі української еміграції: Леонід Лиман, Олег Зуєвський, Леонід Полтава.

У червні 1949 року письменник переїздить до США, поселяється в Нью-Йорку. 1958 року Є. Ф. Маланюк став почесним головою об'єднання українських письменників «Слово». В США вийшли друком збірки «Влада», «Поезії в одному томі», «Остання весна», «Серпень»; окремим виданням виходить поема «П'ята симфонія» (1954). Публікуються монографії, статті, нариси: «Нариси з історії нашої культури» (1954), «Малоросійство» (1959), «Ілюстрісімус Домінус Мазепа – тло і постать» (1960), «Книга спостережень» у двох томах (1962; 1966).

В Америці до виходу на пенсію у 1962 році Євген Филимонович працює інженером в одному з проектних бюро Нью-Йорка. У 1962 році письменник відвідав соціалістичну Польщу. Це було його останнє побачення з Варшавою, зі спогадами про минуле.

Помер Євген Маланюк 16 лютого 1968 року в Нью-Йорку. Похований на кладовищі в Баунд-Бруці в Нью-Джерсі, яке часто називають українським пантеоном.

Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого з нагоди 120-річчя від дня народження Є. Ф. Маланюка підготувала віртуальну книжкову виставку «До 120-річчя від дня народження Є. Ф. Маланюка (1897–1968), українського поета, літературознавця, громадсько-політичного діяча».  

Експозиція презентує творчий спадок письменника, документи, що висвітлюють життєвий і творчий шлях талановитого митця.

На виставці представлено документи з фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого та інтернет-ресурси. Для пошуку інших видань автора радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки, традиційними картковими каталогами та інтернет-ресурсами.

Інформація підготовлена відділом СКД

1/37
	Маланюк, Євген Блакитний день Волинської землі : твори / Євген Маланюк; упорядкув. Інни Нагорної ; [ред. Є. Шморгун]. — Рівне : Лапсюк В. А., 2013. — 109 с. : іл. — (Бібліотечка Літературного музею Уласа Самчука в Рівному; число 21).   Шифр зберігання: А730519 У книзі подано тільки дрібочку із творчого доробку найвидатнішого українського поета XX століття Євгена Маланюка. Зокрема, вміщено ряд творів, дотичних до нашого волинського краю.