Aбонемент

До 160-річчя від дня народження В. І. Вернадського (1863-1945), українського вченого-енциклопедиста, природознавця, мінералога, геохіміка

Володимир Іванович Вернадський народився 12 березня 1863 року в Санкт-Петербурзі в сім’ї професора політичної економії. Його предки походили з іменитих українських козацько-старшинських родів, батьки були киянами. Батько майбутнього академіка був знайомий з видатними українцями того часу: Тарасом Шевченком, Пантелеймоном Кулішем, Михайлом Максимовичем, Миколою Костомаровим та іншими видатними діячами української культури того часу.

У 13-річному віці Володимир Вернадський починає вести щоденник. Із щоденника ми дізнаємося про його надзвичайні здібності, які в подальшому житті допомагали в науковій діяльності та рятували в кризових ситуаціях.

Після закінчення гімназії вступає на природознавче відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету. Володимир Іванович займається мінералогією і кристалографією, цікавиться грунтами, фізичною географією, природними водами, біологією, історією розвитку наукової думки, філософією, історією і літературою. 

Закінчивши університет 1885 року, Володимир Вернадський працює хранителем університетського мінералогічного кабінету, веде активну науково-дослідницьку роботу в галузі мінералогії, кристалографії та в суміжних науках. Навесні 1888 року Володимир Іванович їде на стажування за кордон, в Мюнхен та в Париж.

Володіючи майже всіма романськими, германськими і слов’янськими мовами, працював в наукових установах Німеччини, Австрії, Італії та Франції. Впродовж багатьох десятиліть вчений мав тісні наукові зв’язки з кращими школами Франції, Італії, Німеччини, Чехословаччини, Швейцарії, Греції, Англії.

1897 року В. І. Вернадський захищає докторську дисертацію, стає професором мінералогії і кристалографії. Вчений працює професором мінералогії Московського університету, активно досліджує грунти Лівобережної України, Уралу, Польщі, Криму.

Вчений бачить перспективність у вивченні радіоактивних мінералів. 1909 року його зусиллями була створена Радієва комісія, а в 1912 році запрацювала перша в Росії радіохімічна лабораторія.

У квітні 1918 року за запрошенням уряду Української Народної Республіки Володимир Іванович Вернадський переїздить до Києва, де очолює Комісію з організації Української академії наук, Української національної бібліотеки та комісію з питань вищої школи.

У жовтні 1918 року Володимира Івановича Вернадського обрали першим президентом Української академії наук (УАН), яка складалась з 45 установ.

У 1919 році академік переїздить до Криму, обіймає посаду ректора Таврійського університету (нині – Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського).

1921 року В. І. Вернадський повертається в Петроград, очолює відділ Мінералогічного музею, організовує експедицію в Сибір, на місце падіння Тунгузського метеорита. Володимир Іванович бере активну участь у створенні Радієвого інституту та очолює його.

У 1922 – 1926 рр. перебуває у відрядженні у Франції, читає лекції з геохімії в Сорбонні.

Після повернення з відрядження організував відділ живої речовини в Академії Наук СРСР та Комісію з вивчення важкої води. З 1935 року вчений працює у Москві, бере участь в організації ряду наукових комісій, вивчає проблему «життя в космосі».

У роки політичних репресій Володимир Іванович відмовився від усіх адміністративних посад, залишившись тільки науковим консультантом. Був обраний членом геолого-географічного, хімічного та фізико-математичного відділень АН СРСР.

Академік продовжував працювати над створенням ядерної енергетики, перспективність якої зрозумів ще кілька десятиліть тому, передбачивши в 1910 році розщеплення атома.

Під час Другої світової війни Володимир Іванович був евакуйований до Казахстану. 1943 року вчений повернувся до Москви і зосередився на написанні хроніки свого життя, історії зародження і розвитку ідей.

6 січня 1945 року Володимир Іванович Вернадський помер. Похований у Москві.

Наукова спадщина В. І. Вернадського вражає. За життя вченого було опубліковано 416 наукових праць: з мінералогії, біогеохімії, історії наук, кристалографії, радіогеології, ґрунтознавства та інші. Вчення про біосферу мало хто з його сучасників розумів, і багато робіт науковця було видано лише через десятиліття після його смерті.

У Національній Академії Наук регулярно відбуваються наукові читання на вшанування пам’яті академіка В.І. Вернадського. Ім’я вченого присвоєно багатьом академічним інститутам, бібліотекам, кораблям тощо, а також Національній бібліотеці України. На пошану вченого названо два мінерали «вернадит» і «вернадськит». Іменем академіка названо гірський хребет у східній частині Антарктиди, довжина якого понад 400 км, висота 1600 м. та Українська антарктична станція «Академік Вернадський», яка заснована в 1996 році. На честь науковця названо астероїд 2809 Вернадський.

У 1973 році Національним банком України в обіг випущена ювілейна монета номіналом 2 гривні, присвячена академіку Вернадському. Портрет Володимира Вернадського розміщено на банкноті номіналом 1000 грн. У 2000 році на всеукраїнському шоу «людина року» вченому, за його заслуги перед вітчизняною і світовою наукою, та людством було присвоєно звання «Людина століття».

З 2015 року в Дніпрі проходить щорічний інженерний конкурс Vernadsky Challenge з призовим фондом у 2 млн гривень у якості гранту на розвиток проєктів молодих винахідників.

До 160-річчя від дня народження видатного вченого в Національній бібліотеці України імені Ярослава Мудрого організовано віртуальну книжкову виставку.

На виставці представлено документи з фондів НБУ ім. Ярослава Мудрого. Для пошуку інших видань даної тематики радимо скористатися електронними ресурсами бібліотеки та традиційними картковими каталогами.

Інформацію підготувала

зав. відділу обслуговування користувачів Оксана Круліковська

1/89
	Вернадский, Владимир Иванович. Собрание сочинений / В. И. Вернадский ; Президент. фонд. Л. Кучмы «Украина», Федерация орган. движения Украины. – Львов : АРС, 2013. Т. 1 :  Биосфера и ноосфера, 2013. – 409, [3] с. : портр. – (Библиотека журнала «ORGANIC UA» – Серия «Отечественная мысль»; кн. 10 ; кн. 4).   Шифр зберігання: А734267-1   До книги включені найбільш значущі та актуальні твори вченого, присвячені питанням будови біосфери та її поступової трансформації у сферу розуму – ноосферу. Крім того, до цієї збірки увійшла одна з останніх статей академіка, присвячена Ґете, якого Вернадський вважав не лише великим поетом, а й видатним натуралістом.